Євстафій Сокольський, пресвітер

Священномученик Євстафій народився 20 лютого 1874 року в селі Різдво Мединського повіту Калузької губернії в родині диякона Петра Сокольського. У 1895 році Євстафій Петрович закінчив Духовну семінарію і протягом року служив сільським вчителем. У 1896 році його висвятили на священика при Микільській церкві села Каменське Наро -Фомінської волості Звенигородського повіту Московської губернії, однієї з найдавніших церков Московської єпархії, спорудженої у другій половині XIV століття. Село Кам’янське тоді входило до складу володінь московського Архангельського собору. Парафіяни полюбили отця Євстафія за ревне служіння, за те, що за служби він ніколи не просив грошей, а якщо й пропонували, то він, коли бачив, що сім’я була бідною, завжди відмовлявся, кажучи, що їм самим це знадобиться. Коли почалися гоніння з боку безбожників, у храмі продовжував співати великий хор, організований отцем Євстафієм: співали на два хори, у кожному було по вісім осіб. 1 грудня 1927 року влада заарештувала священика, і його ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві. Отцю Євстафію висунули звинувачення «у виголошенні антирадянських проповідей та поширенні серед селян звернень монархічного змісту». Однак, незважаючи на всі зусилля слідчих, довести провину священика не вдалося, і 29 лютого 1928 року його було звільнено. Вдруге отця Євстафія заарештували 27 січня 1938 року під час масових арештів духовенства. Незадовго до цього в Наро-Фомінське управління НКВС зателефонував один із начальників Московського управління і запитав співробітників у Наро -Фомінську, скільки людей вони намітили до арешту. Цифру було названо, і керівництво в Москві запропонувало її «виконати». Кандидатами до арешту в першу чергу були обрані ті, на кого вже були доноси, а також ті, кому за походженням або родом занять не було місця в новому соціальному устрої і хто був чужий безбожній ідеології, а це й були священно- та церковнослужителі. Співробітники НКВС складали протоколи «показань свідків», які потім підписувалися черговими свідками; після чого викликався на допит обвинувачений, і йому пропонувалося підписати заздалегідь складений протокол допиту, де він визнавав себе винним. Якщо обвинувачений не погоджувався давати свідчення проти себе, його жорстоко били. В умовах подібного слідства опинився й отець Євстафій, але він не визнав себе винним і не погодився підписати протокол, у якому була описана його «контрреволюційна діяльність». Протягом усього періоду попереднього слідства отця Євстафія утримували в селі в холодному сараї. Незважаючи на те, що була зима, його позбавили верхнього одягу й не давали їсти. Від холоду й голоду священик захворів, і коли його вивели, щоб везти до Таганської в’язниці в Москві, він ледь живий. Коли отця Євстафія відвозили, то провести його зібралося все село. 11 лютого 1938 року «трійка» НКВС засудила священика до розстрілу. Священик Євстафій Сокольський був розстріляний 17 лютого 1938 року і похований у безіменній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.