Євтихій (Качур), ігумен

Преподобномученик Євтій (у мирянському житті — Єфимій Вікторович Качур) народився 26 грудня 1891 року в слободі Алексєєвка Воронезької губернії. Відчувши покликання до духовного життя, він прийняв чернечий постриг з іменем Євтій і став насельником Богородичного скиту, що діяв при Київському Братському монастирі. Невдовзі після революційних подій 1917 року його було висвячено в сан ієромонаха. У буремні 1920-ті роки отець Євтій ніс служіння як настоятель Маркіянівського скиту Вінницької єпархії. За ревну душпастирську діяльність, зразкове виконання обов'язків та непохитне стояння у православній вірі він був удостоєний високої церковної нагороди — наперсного хреста. Проте радянська богоборча влада розпочала переслідування священника: у 1924 та 1931 роках ієромонах Євтій піддавався арештам. Остання трагічна сторінка його земного життя розпочалася у 1937 році в місті Зарайськ, де його знову заарештували, висунувши звинувачення в антирадянській агітації. Під час жорстоких допитів мужній пастир не зламався і не визнав своєї провини. 27 листопада 1937 року рішенням «трійки» НКВД ієромонаха засудили до розстрілу. Смертний вирок було виконано, а місце поховання святого й донині залишається невідомим. Пам'ять про його вірність Христу збережена навіки: 27 грудня 2000 року ім'я преподобного мученика Євтія було внесено до Собору новомучеників і сповідників.