Ігнатій

Святитель Ігнатій, єпископ Ростовський, народився у благочестивій сім’ї та був вихований у всякій християнській чесноті. Переконавшись у суєтності світу цього, він відрікся від світу і прийняв постриг у чернецтво в Богоявленському монастирі Ростова Великого, в якому згодом був певний час настоятелем у сані архімандрита. У 1261 році святий Ігнатій був зведений на єпископську кафедру Ростова Великого.

Ставши єпископом, він, «прийнявши паству словесних овець», «добре» пас «церкву Христову», «просвіщаючи всім потьмарені серця, наставляючи на шлях істинний». Просвіта Білозерського краю святою вірою та побудова в 1269 році першої обителі в ім’я Святої Трійці на березі Білоозера — усе це відбулося під час правління святого Ігнатія Ростовською єпархією. Він керував єпархією протягом 26 років, в один із найтяжчих періодів в історії Русі — монголо-татарського іга.

У цих умовах єпископ Ігнатій невтомно і самовіддано працював над розбудовою Руської Церкви та Вітчизни, утверджуючи паству у вірності святому православ’ю. У 1274 році святий Ігнатій був присутній на славетному Соборі Володимирському, що виправляв церковні справи. Двічі у справах єпархії святителю довелося здійснити важку подорож до Орди з клопотанням про церковний причт.

У 1280 році він відспівував Всеросійського митрополита Кирила. Святий Ігнатій відомий як миротворець князів Ростовських Димитрія та Костянтина Борисовичів; на згадку про їхнє примирення в Ростові була заснована Борисоглібська церква. За час свого служіння він побудував кілька чернечих обителей і був істинним батьком для своїх пасомих.

Святий Ігнатій — єдиний з усього сонму святих, що в землі Російській просяяли, якого Господь прославив нетлінням і цілющим даром мощів ще до їхнього погребіння. Святий угодник Божий преставився 28 травня 1288 року. До Ростова Великого на поклоніння спочилому архіпастирю почали стікатися численні віряни.

Невтішним був їхній плач. Труну з тілом одягненого в архієрейські шати святителя через надзвичайне скупчення народу не відразу змогли внести до храму. Чин погребіння звершувався просто неба.

Коли труну понесли до храму, дві благочестиві черниці, Феодосія і Ксенія, та деякі інші молільники побачили, як святитель підвівся з труни і, ніби летячи повітрям, зупинився над тим місцем, яке було призначене для погребіння, благословляючи народ, що зібрався. Архімандрит Стефан, у якого від народження не розгиналися пальці руки, доторкнувшись до мощів святителя, одразу отримав чудесне зцілення. Бачачи чудеса, якими Господь прославляв Свого угодника, було вирішено не віддавати землі святі мощі спочилого.

Наступного дня, коли до труни святителя Ігнатія принесли список з іменами всіх рукопокладених ним за життя священиків і дияконів, спочилий святитель, як живий, простягнув руку і прийняв поданий йому сувій. Після кончини святитель Ігнатій був визнаний святим, і тіло його не віддали землі, оскільки чудеса, що сталися під час самого відспівування, спонукали клір і народ поставити відкрито його мощі в Ростовському Успенському соборі біля північних врат вівтаря, де вони спочивали відкрито. За літописом XV століття святий Ігнатій — «великий чудотворець», і в грамотах XVI століття він — «святий чудотворець». «Іконописний підручник» подає такий опис образу святителя Ігнатія: «Подобою сивий, борода як в Олексія митрополита, на голові клобук білий, ризи святительські камчатні лазурові, спідні багряні, в омофорі, в руках Євангеліє».