Ігор
Ольгович, Чернігівський та Київський
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Середина XII століття була для Русі скорботним часом безперервних міжусобних браней за Київське князювання двох княжих угруповань: Ольговичів та Мстиславичів. Святий Ігор, волею Божою залучений у боротьбу за Київський престол, мученицьким подвигом мав спокутувати спадковий гріх княжих чвар. 1 серпня 1146 року помер князь Всеволод, чиє гордовите правління не любили кияни, проте воно послужило приводом для збудження ненависті до його брата Ігоря та всіх Ольговичів. Св. Ігор, проти волі втягнутий у самий центр подій, став безневинною жертвою ненависті, що зростала. Під Києвом відбулася битва між військами князя Ігоря та Ізяслава Мстиславича, під час якої київські полки перейшли на бік Ізяслава. Чотири дні Ігор Ольгович переховувався в болотах біля Києва. Там його взяли в полон, привезли до Києва і кинули в «поруб». Це сталося 13 серпня. Усе його князювання тривало лише два тижні. У порубі (холодному дерев’яному зрубі без вікон і дверей; щоб визволити з нього людину, треба було «вирубати» її) багатостраждальний князь тяжко захворів і був близький до смерті.
За цих умов противники князя дозволили «вирубати» його з ув’язнення і постригти у схиму в Київському Феодорівському монастирі. Божою допомогою князь одужав і, залишившись ченцем монастиря, проводив час у сльозах і молитві. Але через рік, у 1147 році, київське віче, бажаючи помститися роду Ольговичів, ухвалило розправитися з князем-ченцем. Митрополит і духовенство, князь Ізяслав Мстиславич, що правив у Києві, та особливо його брат князь Володимир намагалися врозумити людей, запобігти цьому безглуздому кровопролиттю та врятувати святого мученика. Повсталі увірвалися до храму під час літургії, схопили св. Ігоря, який молився перед іконою Божої Матері, і потягли його на розправу. Озвіріння натовпу було настільки великим, що навіть мертве тіло страдника піддали побиттю та нарузі. Коли ввечері того ж дня тіло блаженного Ігоря перенесли до церкви святого Михайла, «Бог явив над ним знамення велике: запалилися всі свічки над ним у тій церкві». Наступного ранку святий страдник був похований у монастирі св. Симеона, на околиці Києва. У 1150 році князь Чернігівський Святослав Ольгович переніс мощі свого брата до Чернігова і поклав у Спаському соборі. Чудотворна ікона Божої Матері, перед якою молився мученик перед катуванням, стала називатися Ігорівською.
Игорь Ольгович, Черниговский и Киевский: Благоверный великий князь Игорь Ольгович, Черниговский, Киевский
Игорь Черниговский
В крещении Георгий, в иночестве Гавриил. Середина XII века была для Руси скорбным временем непрерывных междоусобных браней за Киевское княжение двух княжеских группировок: Ольговичей и Мстиславичей. Святой Игорь, волей Божией вступивший в борьбу за Киевское княжение, мученическим подвигом должен был искупить наследственный грех княжеских усобиц.
1 августа 1146 г. умер князь Всеволод, горделивое княжение которого не любили киевляне, но оно послужило для возбуждения ненависти к его брату Игорю и всем Ольговичам. Св. Игорь, против воли вовлеченный в самый центр событий, стал невинной жертвой нараставшей ненависти. Под Киевом произошла битва между войсками князя Игоря и Изяслава Мстиславича, и киевские войска в разгар сражения перешли на сторону Изяслава. Четыре дня Игорь Ольгович скрывался в болотах около Киева. Там его взяли в плен, привезли в Киев и посадили в «поруб». Это случилось 13 августа. Все его княжение продолжалось всего две недели.
В порубе (это был холодный бревенчатый сруб, без окон и дверей; чтобы освободить из него человека, надо было «вырубить» его оттуда) многострадальный князь тяжело заболел и был близок к смерти. В этих условиях противники князя разрешили «вырубить» его из заточения и постричь в схиму в Киевском Феодоровском монастыре. Божией помощью князь выздоровел и, оставшись иноком монастыря, проводил время в слезах и молитве. Но год спустя, в 1147 г., киевское вече, желая отомстить роду Ольговичей, постановило расправиться с князем-иноком. Митрополит и духовенство, правивший в Киеве князь Изяслав Мстиславич и особенно его брат князь Владимир старались вразумить и предотвратить это бессмысленное кровопролитие, спасти святого мученика.
Восставшие ворвались в храм во время литургии, схватили молившегося пред иконой Божией Матери св. Игоря и потащили его на расправу. Ожесточение толпы было столь велико, что даже мертвое тело страдальца подвергли избиению и поруганию. Когда вечером того же дня тело блаженного Игоря было перенесено в церковь святого Михаила, «Бог явил над ним знамение велико, зажглись свечи все над ним в церкви той». На другое утро святой страдалец был погребен в монастыре св. Симеона, на окраине Киева. В 1150 г. князь Черниговский Святослав Ольгович перенес мощи своего брата в Чернигов и положил в Спасском соборе. Чудотворная икона Божией Матери, перед которой молился мученик перед биением, стала называться Игоревской, празднование ей 5/18 июня.