Ікона Божої Матері Корсунська

Існують два різні перекази щодо принесення Корсунської ікони Божої Матері на Русь.

За найдавнішим переказом, святиню написав святий євангеліст Лука, і вона зберігалася в Ефесі. У 988 році, 9 жовтня, список із цієї ікони був принесений із Корсуня до Києва святим рівноапостольним князем Володимиром після його хрещення. Ікона отримала назву Корсунської. Згодом її перенесли до Новгорода, а за царя Івана Грозного — до Москви, де вона була поставлена за престолом Успенського собору й перебуває там і нині. Цей образ належить до типу «Умилення» й понад шість століть був однією з головних святинь собору.

За іншим переказом, подібний образ був принесений із Греції до Русі у 1162 році преподобною Єфросинією Полоцькою. Вона заснувала Спаську обитель у Полоцьку, а згодом збудувала церкву на честь Богородиці. Дізнавшись про ікони, написані Лукою, вона надіслала дари імператору й патріарху, й отримала святиню з Ефесу. Ікону везли через Корсунь, де вона перебувала близько року, отримавши назву Корсунської. У 1173 році Єфросинія прикрасила її золотом і коштовностями та поставила в храмі Богородиці.

У 1239 році княжна Параскева, донька Брячислава, виходячи заміж за святого князя Олександра Невського, перевезла ікону до Торопця. Там вона перебувала в Богородичному соборі, прославилася чудесами й особливо заступництвом під час польського нашестя 1611 року.

У 1917 році більшовики вилучили чудотворний образ і перевезли його до Ленінграда. Згодом він був поміщений у Російський музей Санкт-Петербурга. У храмі Всіх Святих у Торопці нині перебуває список із цієї ікони.

Корсунська ікона Божої Матері прославилася також іншими своїми списками — у Петербурзі, Усмані Тамбовської єпархії, Вологодській єпархії, Нижньому Новгороді та інших місцях.