Мінська Ікона Божої Матері
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Наприкінці X століття святитель рівноапостольний князь Володимир переніс ікону з Корсуня до Києва й поставив у Десятинній церкві (освячення — 996 р., пам’ять 12 травня). Там вона перебувала понад 500 років.
У 1500 році, під час захоплення Києва ханом Менглі-Гіреєм, один татарин зірвав із чудотворної ікони ризу й прикраси та кинув її в Дніпро.
Невдовзі святиня чудесним чином явилася в Мінську на річці Свислоч. Ікону, осяяну незвичайним світлом, урочисто перенесли до замкової церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Це сталося 13 серпня 1500 року, і саме цього дня встановлено святкування на честь образу.
У 1616 році ікону перенесли до мінської церкви на честь Зішестя Святого Духа.
На іконі, що знаходиться з лівого боку іконостаса, зображена Богородиця з Немовлям на лівій руці. Образ написаний яєчними фарбами на дерев’яній дошці. У 1852 році його прикрасили срібною ризою: над ликами Богородиці й Спасителя — золоті вінці з дорогоцінним камінням. На ризі вибито напис:
«Сія ікона Божої Матері з Младенцем Ісусом, поставлена великим князем землі Руської св. Володимиром у Києві, в Десятинній церкві, а по розоренні Києва татарами явившаяся 13 серпня 1500 року в м. Мінську, на річці Свислоч, і поміщена в замковій церкві, згодом же перенесена в кафедральний собор, 1852 р. старанням православних облечена в нову срібну ризу».