Вогнеподібна ікона Божої Матері
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Давній візантійський образ, відомий із 598 року й названий «Кафрептіс» — «Зерцало» («Дзеркало»), у руському іконописі отримав назву «Огневидна». У Руській Церкві він поширився лише у XVIII столітті. Руська назва пов’язана з вогняно-червоними відтінками, у яких виконані лик і одяг Богородиці. За іншою думкою, назва походить від слів богородичного канону: «Огневидная колеснице Слова, радуйся, Владичице, одухотворений Раю».
У більшості руських списків ікона має дзеркальне відображення візантійського оригіналу — Богоматір розвернута ліворуч. Це пояснюється технікою «на відлип», коли іконописці робили відбиток зі списку святині.
Чудотворний образ «Кафрептіс» перебуває в афонському монастирі Симонопетра. За переказом, він був явлений на Святій Горі 23 лютого 845 року. Історія розповідає, що імператор-іконоборець Феофіл кинув ікону у вогонь, але вона не згоріла, а лише обвуглилася, і лик Богородиці набув червоного — «вогняного» кольору. Червоне вбрання символізує кров Христа, пролиту заради спасіння людей, а вогняний колір — очисний вогонь, що спалює зло. У молитвах Богородицю часто називають «Підсвічником із Божественним вогнем» і «Престолом херувимського вогню».
Перша згадка про «Огневидну» ікону в історичних документах належить до 1812 року. У святці її внесли 1815 року. Тому спеціальної молитви чи акафіста для цього образу не існує — перед ним звершуються звичайні Богородичні молитви.