Ікона Божої Матері Почаївська

Історія цієї чудотворної ікони нерозривно пов’язана з Почаївською горою. У 1240 році там оселилися два іноки. Одного разу після молитви один із них побачив Пресвяту Богородицю, що стояла на камені, осяяна світлом, немов у полум’ї. Він покликав іншого інока, і той також удостоївся бачити чудесне явлення. Третім свідком став пастух Іоанн Босий. На камені, де стояла Богородиця, залишився відбиток Її стопи, який зберігся донині. Він завжди наповнений водою, що чудесним чином витікає з каменя й не висихає, навіть коли паломники беруть її для зцілення.

Сама Почаївська ікона з’явилася в обителі у 1559 році, коли митрополит Неофіт із Константинополя, відвідуючи дворянку Анну Гойську, залишив їй у благословення ікону Богородиці. Згодом від образу почало виходити сяйво, а в 1597 році перед ним зцілився брат Анни Філіпп. Тоді вона передала ікону інокам Почаївської гори.

На скелі було збудовано храм на честь Успіння Богородиці, який став частиною монастиря. За свою історію Почаївська лавра пережила багато випробувань — напади турків, утиски лютеран, перебування в руках уніатів, але завдяки заступництву Пресвятої Богородиці всі негаразди були подолані.

На списках чудотворної Почаївської ікони часто зображають камінь із відбитком стопи Богородиці.