Іларіон

Преподобний Іларіон Новий, ігумен Пелікітскій, з юності присвятив себе служінню Богу і багато років провів у затворі. За непорочність і святість життя він спочатку удостоївся сану пресвітера, а потім був поставлений ігуменом Пелікітського монастиря (біля протоки Дарданелли). Преподобний Іларіон сподобився від Господа дару прозорливості та чудотворень. Благодатною силою молитви він зводив дощ під час посухи, подібно до пророка Єлисея розділяв води річки, відганяв від полів шкідливих тварин, наповнював рибою сіті рибалок при невдалому лові і робив багато інших чудес. Крім того, він прославився даром зцілення хворих та вигнання бісів. Преподобний постраждав у 754 році, коли у Великий четвер воєначальник Лаханодракон, переслідуючи іконопочитателів, несподівано напав на Пелікітський монастир, зухвало увірвався до церкви під час Божественної літургії, перервав службу та кинув на землю Святі Дари. Сорок два ченця були схоплені, закуті в ланцюзі, відправлені в Ефеську область і умертвлені. Іншим, що залишилися, були нанесені важкі каліцтва, їх били, опалювали бороди вогнем, обличчя мазали смолою, деяким сповідникам відрізали носи. Під час цього гоніння мученицько помер за іконопочитання преподобний Іларіон. Преподобний Іларіон залишив духовні твори, в яких містяться глибокоморальні настанови про духовне подвижництво. З працями преподобного Іларіона був добре знайомий преподобний Йосип Волоцький (пам'ять 9 вересня та 18 жовтня), у богословських творах якого також розкривається значення чернечого подвигу.