Ілля

Преподобний Ілля Муромець, Печерський, що спочиває у Ближніх печерах, був родом із Мурома, подвизався в Києво-Печерській обителі і спочив близько 1188 р. Преподобний Ілля спочиває у молитовному положенні: «три перші персти з’єднані разом і витягнуті, а два останні, безіменний та мізинець, пригнуті до долоні. Преподобний спочиває у молитовному положенні і неспростовно викриває розкол». Був канонізований як місцевошанований святий у 1684–1690 рр.

У переважній більшості билин розповідається про походження Іллі Муромця з Мурома. У билині про зцілення Іллі Муромця оповідається, що через гріх свого діда Ілля Муромець до 30 років не володів ногами (був «сиднем»), вдень і вночі молився і клав поклони. Після того як невідомі странники напоїли його водою, він став на ноги і відчув у собі надзвичайну силу. Найпоширенішими та найдавнішими є билини про Іллю Муромця і Солов’я-розбійника.

Перше документальне свідчення про ототожнення Іллі Муромця — богатиря і святого, мощі якого спочивають у Києві, міститься у записках австрійського дворянина Е. Лясоти, який відвідав Київ у 1594 році. Мандрівник записав, що він бачив у зовнішньому притворі Софійського собору місце, де «була колись гробниця Іллі Моравлянина, який був славним богатирем, як вони його тут називають, і про якого розповідають багато легенд».

Переказ про Іллю Муромця як про богатиря був підтверджений медико-антропологічним дослідженням святих мощей, яке проводилося у 1988–1990 роках. Дослідження засвідчило, що Ілля Муромець був похований у XI–XII ст., мав високий для свого часу зріст (177 см), винятково розвинену м’язову систему, у юності страждав на захворювання хребта, яке призвело до перебудови організму. Експертиза виявила кілька переломів ребер і правої ключиці, наскрізну рану на лівій руці, проникаюче поранення грудей (ймовірно, списом), яке, з усією очевидністю, стало причиною смерті (у віці 40–55 років).