Інокентій
Комельський, Вологодський прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Інокентій Комельський, Вологодський, народився в Москві і походив із роду московських князів Охлябініних. Він прийняв чернецтво в монастирі преподобного Кирила Білозерського († 9 червня 1427 року) і був відданий під керівництво преподобного Ніла Сорського († 1508, пам'ять 7 травня).
Преподобні Інокентій та Ніл мандрували Сходом, відвідали Палестину, Константинополь, провели кілька років в Афонських монастирях. Повернувшись на Русь, святі оселилися не в самому Кирило-Білозерському монастирі, а в усамітненій келії за монастирською огорожею. Через любов до пустельництва вони згодом пішли в непрохідний ліс на річку Сору, за 15 верст від монастиря. Тут вони поставили хрест, викопали колодязь і збудували собі келії окремо, за зразком скитських пустельників. З великими труднощами на болотистій місцевості було влаштовано церкву. Відлюдники вели суворе життя. Передбачаючи свою кончину, преподобний Ніл послав святого Інокентія на річку Нурму і прорік йому: «Бог тебе прославить там, і обитель у тебе буде гуртожитна, моя ж пустеля після смерті моєї залишиться такою ж, як за мого життя, і братія по одному будуть жити у своїх келіях».
Після кончини преподобного Ніла його святий учень пішов у Вологодські краї і в 1491 році поставив келію на річці Єді, що впадала в річку Нурму. Незабаром до нього стали збиратися учні. Слідуючи заповіту вчителя, преподобний Інокентій ні в кого не просив вкладів. Тридцять років трудився преподобний Інокентій над облаштуванням монастиря. На підставі творінь святих отців і особливо писань преподобного Ніла Сорського він залишив для братії наставлення. Преподобний Інокентій заповідав насамперед уникати сварок і суперечок та просив берегти любов у Христі й духовний мир.
Святий заборонив приймати і постригати у своїй пустелі юних і безбородих ченців, вводити в пустелю жінок. Чернець, який залишав пустелю, втрачав право на келію, а якщо повертався, то міг зайняти її лише за згодою настоятеля і братії. Майбутню церкву преподобний просив освятити в ім’я святого і великого Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього, на спомин третього віднайдення його чесної голови (яке святкується 25 травня), бо святий Іоанн — наставник усім ченцям і пустельникам (надалі монастир став називатися Преображенським за головним храмом).
Помер преподобний Інокентій 19 березня 1521 року. Згідно із заповітом, його було поховано в кутку монастиря біля болота. На могилу його поклали камінь, на якому записано рік, місяць і день кончини.
Иннокентий Комельский, Вологодский прп.: Преподобный Иннокентий Комельский, Вологодский
Иннокентий Комельский
Преподобный Иннокентий Комельский, Вологодский, родился в Москве и происходил от рода московских князей Охлябининых. Он принял монашество в монастыре преподобного Кирилла Белозерского (+ 9 июня 1427 года) и был отдан в руководство преподобному Нилу Сорскому (+ 1508, память 7 мая).
Преподобные Иннокентий и Нил странствовали по Востоку и побывали в Палестине, Константинополе, провели несколько лет в Афонских монастырях. Вернувшись на Русь, святые поселились не в самом Кирилло-Белозерском монастыре, а в уединенной келлии за монастырской оградой. Из любви к пустынножительству они затем удалились в непроходимый лес на реку Сору, за 15 верст от монастыря. Здесь они водрузили крест, выкопали колодец и поставили себе келлии отдельно, по образцу скитских пустынножителей. С большим трудом на болотистой местности была устроена церковь. Отшельники вели суровую жизнь.
Предвидя свое преставление, преподобный Нил послал святого Иннокентия на реку Нурму и предсказал ему: "Бог тебя прославит там. и обитель у тебя будет общежительная, моя же пустыня после смерти моей останется такой же, как при моей жизни, и братия по одному будут жить в своих келлиях".
По преставлении преподобного Нила, его святой ученик ушел в Вологодские пределы и в 1491 году поставил келью на речке Еде, впадавшей в реку Нурму. В скором времени к нему стали собираться ученики. Следуя завету учителя, преподобный Иннокентий ни у кого не спрашивал вкладов.
Тридцать лет трудился преподобный Иннокентий в устройстве монастыря. На основании творений святых отцов и особенно писаний преподобного Нила Сорского, он оставил для братии наставления. Преподобный Иннокентий завещал прежде всего избегать ссор и споров и просил хранить любовь о Христе и мир духовный. Святой запретил принимать и постригать в своей пустыни юных и безбородых иноков, вводить в пустынь женщин. Выходивший из пустыни инок терял право на келлию, а если возвращался, то мог занять ее лишь с согласия настоятеля и братий. Будущую церковь преподобный просил освятить во имя святого и великого Иоанна Предтечи, Крестителя Господня, в воспоминание третьего обретения его честной главы (празднуемого 25 мая), ибо святой Иоанн - наставник всем инокам и пустынножителям (в дальнейшем монастырь стал называться Преображенским по главному храму).
Скончался преподобный Иннокентий 19 марта 1521 года. Согласно завещанию он был погребен в углу монастыря близ болота. На могилу его был положен камень, на котором записан год, месяц и день преставления.