Іоанн
Богослов апостол з 12-ти, євангеліст
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Апостол Іоан був особливо люблений Спасителем за жертовну любов і дівочу чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Святий Іоан Богослов був присутній при воскресінні Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Тайної Вечері він возлежав поруч із Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім'я зрадника. Апостол Іоан слідував за Господом, коли Його, зв'язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каіафи; він же перебував у дворі архієрейському під час допитів свого Божественного Вчителя і невідступно йшов за Ним по Хресній дорозі, скорблячи всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом із Божою Матір'ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розп'ятого Господа: "Жоно, ось син Твій", і до нього: "Ось Мати твоя" (Ін. 19:26-27). З того часу апостол Іоан, як люблячий син, піклувався про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись із Єрусалима.
Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, за жеребом, що йому випав, вирушив до Ефеса та інших малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Усі подорожні були викинуті на сушу, тільки апостол Іоан залишився в морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефеса один. На 40-й день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до неї, він упізнав апостола Іоана, якого Господь зберігав живим 40 днів у морській глибині. Вчитель і учень вирушили до Ефеса, де апостол Іоан безперестанно проповідував язичникам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудесами, так що кількість віруючих зростала з кожним днем.
У цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона. Апостола Іоана відвели на суд до Рима. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоан був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим із казана з киплячою олією, в який був вкинутий за наказом мучителя. Після цього апостола Іоана заслали в ув'язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоан вчинив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх жителів острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив велику безліч хворих.
Волхви різними бісівськими оманами чинили великий опір проповіді святого апостола. Особливо страхав усіх надмірний волхв Кінопс, який хвалився тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоан — Син Грому, як іменував його Сам Господь, силою благодаті Божої, що діяла через нього, зруйнував усі бісівські хитрощі, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.
Апостол Іоан віддалився зі своїм учнем Прохором на пустинну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора затряслася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. "Я є Альфа і Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель" (Одкр. 1:8), — звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкриті таємниці доль Церкви і кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся до Ефеса, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжеучителів та їхніх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа і одне одного і цим виконати заповіді Христові. Апостолом любові іменує Церква святого Іоана, бо він постійно вчив, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом Іоаном, говориться про значення любові до Бога і ближніх.
Вже у глибокій старості, дізнавшись про юнака, який збився зі шляху істинного і став ватажком зграї розбійників, апостол Іоан пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, винний став ховатися, але апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби тільки той покаявся і не губив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.
Святий апостол Іоан спочив у віці понад сто років. Він набагато пережив усіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земного шляху Спасителя. Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він віддалився за межі Ефеса з сімома своїми учнями і звелів приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його веління. Вони закрили обличчя святого хусткою і закопали могилу. Дізнавшись про це, інші учні апостола прийшли до місця його поховання і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли. Кожного року з могили святого апостола Іоана 8 травня виступав тонкий порох, який віруючі збирали і зцілялися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам'ять святого апостола Іоана Богослова ще й 8 травня.
Господь дав Своєму улюбленому учневі Іоану і його брату ім'я "Синів Грому" — вісника страхітливого у своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум'яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоан Богослов. Орел — символ високого ширяння богословської думки — іконографічний знак євангеліста Іоана Богослова. Найменування Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоану, тайнозрителю Доль Божих.
Иоанн Богослов апостол из 12-ти, евангелист: Преставление святого апостола и евангелиста Иоанна Богослова
Иоанн Богослов на острове Патмос
Святой апостол и евангелист Иоанн Богослов был сыном Зеведея и Саломии - дочери святого Иосифа Обручника. Одновременно со своим старшим братом Иаковом он был призван Господом нашим Иисусом Христом в число Своих учеников на Геннисаретском озере. Оставив своего отца, оба брата последовали за Господом.
Апостол Иоанн был особенно любим Спасителем за жертвенную любовь и девственную чистоту. После своего призвания апостол не расставался с Господом и был одним из трех учеников, которых Он особенно приблизил к Себе. Святой Иоанн Богослов присутствовал при воскрешении Господом дочери Иаира и был свидетелем Преображения Господня на Фаворе. Во время Тайной Вечери он возлежал рядом с Господом и по знаку апостола Петра, приникнув к груди Спасителя, спросил об имени предателя. Апостол Иоанн следовал за Господом, когда Его, связанного, вели из Гефсиманского сада на суд беззаконных первосвященников Анны и Каиафы, он же находился во дворе архиерейском при допросах своего Божественного Учителя и неотступно следовал за Ним по Крестному пути, скорбя всем сердцем. У подножия Креста он плакал вместе с Божией Матерью и услышал обращенные к Ней с высоты Креста слова Распятого Господа: "Жено, се сын Твой" и к нему: "Се Мати твоя" (Ин. 19, 26, 27). С этого времени апостол Иоанн, как любящий сын, заботился о Пресвятой Деве Марии и служил Ей до Ее Успения, никуда не отлучаясь из Иерусалима. После Успения Божией Матери апостол Иоанн, по выпавшему ему жребию, направился в Ефес и другие Малоазийские города для проповеди Евангелия, взяв с собой своего ученика Прохора. Они отправились в путь на корабле, который потонул во время сильной бури. Все путешественники были выброшены на сушу, только апостол Иоанн остался в морской пучине. Прохор горько рыдал, лишившись своего духовного отца и наставника, и пошел в Ефес один. На четырнадцатый день пути он стоял на берегу моря и увидел, что волна выбросила на берег человека. Подойдя к нему, он узнал апостола Иоанна, которого Господь сохранял живым четырнадцать дней в морской глубине. Учитель и ученик отправились в Ефес, где апостол Иоанн непрестанно проповедовал язычникам о Христе. Его проповедь сопровождалась многочисленными и великими чудесами, так что число уверовавших увеличивалось с каждым днем. В это время началось гонение на христиан императора Нерона (56 - 68). Апостола Иоанна отвели на суд в Рим. За исповедание веры в Господа Иисуса Христа апостол Иоанн был приговорен к смерти, но Господь сохранил Своего избранника. Апостол выпил предложенную ему чашу со смертельным ядом и остался живым, затем вышел невредимым из котла с кипящим маслом, в который был брошен по приказанию мучителя. После этого апостола Иоанна сослали в заточение на остров Патмос, где он прожил много лет. По пути следования к месту ссылки апостол Иоанн совершил много чудес. На острове Патмос проповедь, сопровождавшаяся чудесами, привлекла к нему всех жителей острова, которых апостол Иоанн просветил светом Евангелия. Он изгнал многочисленных бесов из идольских капищ и исцелил великое множество больных. Волхвы различными бесовскими наваждениями оказывали большое сопротивление проповеди святого апостола. Особенно устрашал всех надменный волхв Кинопс, похвалявшийся тем, что доведет до гибели апостола. Но великий Иоанн - Сын Громов, как именовал его Сам Господь, силой действующей через него благодати Божией разрушил все ухищрения бесовские, на которые надеялся Кинопс, и гордый волхв бесславно погиб в морской пучине.
Апостол Иоанн удалился со своим учеником Прохором на пустынную гору, где наложил на себя трехдневный пост. Во время молитвы апостола гора заколебалась, загремел гром. Прохор в страхе упал на землю. Апостол Иоанн поднял его и приказал записывать то, что он будет говорить. "Аз есмь Альфа и Омега, начаток и конец, глаголет Господь, Сый и Иже бе и Грядый, Вседержитель" (Откр. 1, 8), - возвещал Дух Божий через святого апостола. Так около 67 года была написана Книга Откровения (Апокалипсис) святого апостола Иоанна Богослова. В этой книге раскрыты тайны судеб Церкви и конца мира.
После длительной ссылки апостол Иоанн получил свободу и вернулся в Ефес, где продолжал свою деятельность, поучая христиан остерегаться лжеучителей и их лжеучений. Около 95 года апостол Иоанн написал в Ефесе Евангелие. Он призывал всех христиан любить Господа и друг друга и этим исполнить заповеди Христовы. Апостолом любви именует Церковь святого Иоанна, ибо он постоянно учил, что без любви человек не может приблизиться к Богу. В трех Посланиях, написанных апостолом Иоанном, говорится о значении любви к Богу и ближним. Уже в глубокой старости, узнав о юноше, совратившемся с пути истинного и сделавшемся предводителем шайки разбойников, апостол Иоанн пошел искать его в пустыню. Увидев святого старца, виновный стал скрываться, но апостол побежал за ним и умолял его остановиться, обещая грех юноши взять на себя, лишь бы тот покаялся и не губил своей души. Тронутый теплотой любви святого старца, юноша действительно покаялся и исправил свою жизнь.
Святой апостол Иоанн скончался в возрасте ста с лишним лет. Он намного пережил всех остальных очевидцев Господа, долго оставаясь единственным живым свидетелем земных путей Спасителя.
Когда настало время отшествия апостола Иоанна к Богу, он удалился за пределы Ефеса с семью своими учениками и повелел приготовить для себя в земле крестообразную могилу, в которую лег, сказав ученикам, чтобы они засыпали его землей. Ученики с плачем целовали своего любимого наставника, но, не решаясь ослушаться, исполнили его повеление. Они закрыли лицо святого платом и закопали могилу. Узнав об этом, остальные ученики апостола пришли к месту его погребения и раскопали могилу, но ничего в ней не нашли.
Каждый год из могилы святого апостола Иоанна 8-го мая выступал тонкий прах, который верующие собирали и исцелялись им от болезней. Поэтому Церковь празднует память святого апостола Иоанна Богослова еще и 8 мая.
Господь дал своему любимому ученику Иоанну и его брату имя "сынов грома" - вестника устрашающего в своей очистительной силе небесного огня. Этим самым Спаситель указывал на пламенный, огненный, жертвенный характер христианской любви, проповедником которой был апостол Иоанн Богослов. Орел - символ высокого парения Богословской мысли - иконографический знак евангелиста Иоанна Богослова. Наименование Богослова Святая Церковь дала из учеников Христовых только святому Иоанну, тайнозрителю Судеб Божиих.