Іоанн

Житіє семи отроків Ефеських: Максиміліана, Ямвлиха, Мартиніана, Іоана, Діонісія, Ексакустодіана (Костянтина) та Антоніна.

Сім ефеських отроків: Максиміліан, Ямвлих, Мартиніан, Іоан, Діонісій, Ексакустодіан (Костянтин) та Антонін жили в III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, інші шість юнаків — синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки товаришували з дитинства і всі перебували на військовій службі. Коли імператор Декій (249–251) прибув до Ефеса, він повелів усім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; на непокірних же чекали катування і смертна кара. За доносом тих, хто шукав прихильності імператора, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків. Постали перед імператором, святі отроки сповідували свою віру в Христа. З них негайно були зняті знаки військової відзнаки — військові пояси. Проте Декій відпустив їх на волю, сподіваючись, що вони змінять своє рішення за той час, поки він перебуватиме в поході. Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший із них — святий Ямвлих, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив у місто і купував хліб. В один із таких виходів до міста він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб привести на суд. Святий Максиміліан підбадьорив друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд. Дізнавшись, де переховуються отроки, імператор звелів закласти вхід до печери камінням, щоб отроки померли в ній від голоду і спраги. Двоє із сановників, що були присутні при замуруванні входу до печери, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони поклали серед каміння запечатаний ковчежець, у якому були дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків та обставини їхніх страждань і смерті. Але Господь навів на отроків чудний сон, що тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча при святому благовірному цареві Феодосії Молодшому (408–450) з’явилися єретики, які відкидали воскресіння мертвих у друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Одні з них казали: «Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ні тіла, оскільки вони знищаться?» Інші стверджували: «Тільки самі душі матимуть відплату, оскільки неможливо тілам повстати й ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і пороху». Тоді-то Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім отроків. Власник ділянки землі, на якій розташовувалася гора Охлон, почав кам’яну будівлю, і робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив отроків, і вони прокинулися ніби від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їхні та одяг були цілком нетлінні. Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на воротах святий хрест. Почувши, як вільно вимовляють Ім’я Ісуса Христа, він почав сумніватися, що прийшов у своє місто. Розплачуючись за хліб, святий отрок подав торговцю монету із зображенням імператора Декія і був затриманий як той, хто приховав скарб старовинних монет. Святого Ямвлиха привели до градоначальника, у якого в той час перебував Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери. Біля входу в печеру єпископ вийняв із купи каміння запечатаний ковчежець і відкрив його. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків та обставини замурування печери за велінням імператора Декія. Увійшовши до печери і побачивши в ній живих отроків, усі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Невдовзі сам імператор прибув до Ефеса і розмовляв із юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови до землі і знову заснули, цього разу до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з отроків покласти в дорогоцінну раку, але, з’явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їхні були залишені в печері на землі. У XII столітті руський паломник ігумен Даниїл бачив у печері ці святі мощі семи отроків. Вдруге пам’ять семи отроків святкується 22 жовтня. (За одним переказом, який увійшов до руського Прологу, отроки вдруге заснули цього дня; за приміткою грецької Мінеї 1870 року, вони вперше заснули 4 серпня, а прокинулися 22 жовтня. Святі отроки згадуються і в службі церковного новоліття — 1 вересня).