Іоанн
Кущник прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Іоанн народився у столиці Візантії — Константинополі, у першій половині V століття. Він був наймолодшим із трьох синів знатного сенатора Євтропія, що дало йому можливість отримати найкращу освіту.
З дитинства Іоанн був прикладом благочестя: любив богослужіння й читання церковних книг. У дванадцять років він зустрів старця‑монаха з монастиря Неусипаючих, який розповів йому про ангельське життя чернецтва. Слова старця так глибоко запали в серце юнака, що він вирішив піти за ним.
Під приводом занять із учителем Іоанн попросив у батьків Євангеліє, прикрашене золотом і коштовним камінням, яке завжди носив із собою. Коли старець повертався зі Святої Землі, Іоанн таємно залишив батьківський дім і пішов із ним у монастир Неусипаючих. Там він був пострижений у монахи, незважаючи на юний вік.
Подвижництво і випробування
Юний монах віддався суворим подвигам: три роки він харчувався лише раз на тиждень — у неділю після Причастя. Його тіло так виснажилося, що ніхто не міг упізнати в ньому юного аристократа.
Але ворог людського роду почав спокушати його думками про батьків. З благословення духовника Іоанн повернувся додому, щоб вести боротьбу з цими помислами. По дорозі він обмінявся одягом із жебраком і прийшов до батьківського дому в лахмітті. Слуги, не впізнавши його, поселили біля дому в убогій хижі — «кущі», звідки й походить його прозвання Кущник.
Три роки він жив у цьому затворі, терплячи насмішки й зневагу, але укріплюючи себе постом і молитвою. Одного разу йому явився Сам Господь і сказав, що він переміг диявольські спокуси, і сповістив про близьку кончину.
Кончина і прославлення
Перед смертю Іоанн попросив господиню дому відвідати його. Він подякував їй за милосердя й подарував те саме Євангеліє, яке колись отримав від батьків. Побачивши книгу, батьки впізнали в жебракові свого сина.
Через три дні преподобний відійшов до Господа. Його поховали в убогому одязі на місці хижі. Батьки збудували над могилою храм і странноприїмний дім.
Почитання святого Іоанна почалося одразу після його смерті. У 468 році ця церква згадується під час пожежі в Константинополі.
Під час хрестових походів мощі святого були перевезені до Риму, а чесна глава — до французького міста Безансон. Сьогодні частини мощей святого Іоанна зберігаються на Криті, в Греції, на Афоні, на Кіпрі та в монастирі святого Миколая у Форт‑Майєрсі (США).
Цікаво, що в інших християнських традиціях його називають Іоанном Бідним або Іоанном із Золотим Євангелієм.
Иоанн Кущник прп.: Преподобный Иоанн Кущник
Прп. Иоанн Кущник
Преподобный Иоанн Кущник, сын богатых и знатных родителей, живших в Константинополе в V веке, получил прекрасное воспитание. Он любил читать духовные книги и, поняв тщетность мирской жизни, предпочел "паче пространного пути тесный и болезненный, и зело жестокий". Упросив родителей подарить ему Евангелие, он тайно удалился в Вифанию. В обители "Неусыпающих" он принял иноческий постриг. Молодой инок с усердием начал подвизаться в обители, удивляя братию своей непрестанной молитвой, безропотным послушанием, строгим воздержанием и терпением в трудах.
Спустя шесть лет его постигло искушение: мысли о родителях, об их любви и нежности, об их скорби начали неотступно преследовать юного подвижника.
Святой Иоанн открыл игумену свое состояние, просил отпустить его из обители и умолял братию не забывать его в молитвах, надеясь, что их молитвами он, с помощью Божией, и родителей увидит, и козни диавола победит. Игумен дал ему свое благословение.
Возвратившись в Константинополь, святой Иоанн в одежде нищего, никем не узнанный, поселился у ворот родительского дома. Родители посылали ему пищу со своего стола, Христа ради. Три года, притесняемый и оскорбляемый, прожил он в куще (шалаше), терпя холод и зной, непрестанно беседуя с Господом и святыми Ангелами. Всегда с ним было Евангелие, подаренное ему родителями, непрестанно черпал он оттуда глаголы вечной жизни. Перед кончиной преподобного ему в видении явился Господь, открыв, что приходит конец его скорбям и через три дня он будет взят в Царство Небесное.
Лишь тогда святой показал родителям Евангелие, которое они ему подарили незадолго до того, как он покинул родной дом, и родители узнали своего сына. Со слезами радости они обняли его, одновременно скорбя, что так долго он терпел лишения около ворот родительского дома. Святой Иоанн завещал родителям похоронить его на месте, где стояла его куща, и положить в гроб в нищенском рубище, которое он носил при жизни.
Скончался святой в середине V века, ему было не более 25 лет. Над местом его погребения родители построили храм Божий и при нем странноприимный дом. В XII веке глава святого была перенесена крестоносцами в Безансон (Франция), мощи преподобного находятся в Риме.