Йоасаф

В Індії, що колись прийняла християнську віру через благовістя святого апостола Фоми, правив цар Авенир — ідолопоклонник і жорстокий гонитель християн. Довго не було в нього дітей. Нарешті, народився у царя син, якого назвали Іоасафом. При народженні царевича наймудріший царський звіздар передбачив, що той прийме гнану його батьком християнську віру. Цар, бажаючи запобігти передбаченому, наказав збудувати для сина окремий палац і розпорядився, щоб царевич не почув жодного слова про Христа та Його вчення.

Досягнувши юнацького віку, царевич випросив у батька дозволу виїжджати за межі палацу і побачив тоді, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це навело царевича на роздуми про суєтність і безглуздість життя, і він почав перебувати у тяжкій задумі.

У той час у далекій пустелі подвизався мудрий відлюдник преподобний Варлаам. Божим одкровенням він дізнався про юнака, що страждав у пошуках істини. Вийшовши з пустелі, преподобний Варлаам під виглядом купця вирушив до Індії і, прибувши в місто, де був палац царевича, оголосив, що привіз із собою дорогоцінний камінь, який має чудодійну силу зцілювати хвороби. Коли його привели до царевича Іоасафа, преподобний Варлаам почав викладати йому християнське віровчення у вигляді притч, а згодом і «від Святого Євангелія та Святих Апостолів». Із настанов Варлаама юнак уразумев, що дорогоцінний камінь — це віра в Господа Ісуса Христа, увірував у Нього і побажав прийняти Святе Хрещення. Охрестивши царевича, преподобний Варлаам заповів йому піст і молитву та відійшов у пустелю.

Цар, дізнавшись, що син його став християнином, упав у гнів і скорботу. За порадою одного з вельмож цар влаштував суперечку про віру між християнами та язичниками, на яку під виглядом Варлаама з’явився маг і чародій Нахор. Нахор мав визнати себе в суперечці переможеним і таким чином відвернути царевича від християнства. Через видіння уві сні святий Іоасаф дізнався про обман і пригрозив Нахору лютою карою, якщо той виявиться переможеним. Нахор, злякавшись, не лише переміг язичників, а й сам увірував у Христа, розкаявся, прийняв Святе Хрещення і пішов у пустелю. Цар намагався відвернути сина від християнства й іншими засобами, але царевич подолав усі спокуси. Тоді за порадою вельмож Авенир виділив синові половину царства. Святий Іоасаф, ставши царем, відновив християнство у своїй країні, відбудував заново церкви і, зрештою, навернув до християнства свого батька, царя Авенира. Невдовзі після Хрещення цар Авенир преставився, а святий царевич Іоасаф залишив царство і пішов у пустелю на пошуки свого вчителя — старця Варлаама. Протягом двох років мандрував він пустелею, терплячи напасті й спокуси, доки знайшов печеру преподобного Варлаама, який рятувався в безмовності. Старець і юнак почали подвизатися разом. Коли наблизився час кончини преподобного Варлаама, він відслужив літургію, причастився Святих Таїн і причастив святого Іоасафа, після чого відійшов до Господа, пробувши в пустелі 70 років із прожитих ста. Здійснивши поховання старця, святий Іоасаф залишився в тій же печері, продовжуючи пустельницький подвиг. Він пробув у пустелі 35 років і відійшов до Господа, досягнувши шістдесятиріччя.

Наступник святого Іоасафа на престолі, Варахія, за вказівкою якогось відлюдника знайшов у печері нетлінні й благоуханні мощі обох подвижників, переніс їх у свою вітчизну і віддав похованню в церкві, зведеній преподобним царевичем Іоасафом.