Іпатій

Священномученик Іпатій, єпископ Гангрський, був єпископом міста Гангри у Пафлагонії (Мала Азія). У 325 році він брав участь у I Вселенському Соборі в Нікеї, на якому була віддана анафемі єресь Арія.

Коли у 326 році святитель Іпатій повертався з Константинополя до Гангри, у пустельному місці на нього напали послідовники розкольників Новата та Феліциссима. Єретики поранили його мечами та кілками і скинули з високого берега в болото. Подібно до першомученика архідиякона Стефана, святитель Іпатій молився за тих, хто його вбивав. Одна жінка-аріанка вдарила святителя каменем по голові, і він помер. Вбивці приховали тіло мученика в печері, де його виявив селянин, який там зберігав солому. Впізнавши тіло єпископа, він поспішив повідомити про це місто, і жителі Гангр з честю поховали мощі свого улюбленого архіпастиря.

Після смерті мощі святителя Іпатія прославилися численними чудотвореннями, особливо вигнанням бісів та зціленням хвороб.

З давніх-давен священномученик Іпатій особливо шанувався в Російській землі. Так, у 1330 році в Костромі було збудовано Іпатіївський монастир, на місці явлення Божої Матері з Предвічним Немовлям та майбутніми святими - апостолом Філіппами священномучеником Іпатієм, єпископом Гангрським. Цей монастир згодом займав значне місце у духовному та суспільному житті нашого народу, особливо у роки Смутного часу. Найдавніші списки житія священномученика Іпатія були широко поширені в російській писемності, і один із них увійшов до складу Четіїх Миней митрополита Макарія (1542 - 1564). У цьому житті зберігся запис про явлення Спасителя святителю Іпатію напередодні мученицької кончини. Вшанованому святому складалися молитви, похвальні слова та повчання у день його пам'яті. Благоговійне шанування святителя Іпатія виявилося й у літургійній творчості російських авторів. У XIX столітті була написана нова служба священномученику Іпатію, що відрізняється від служби, написаної преподобним Йосипом Студітом, що міститься в березневій Мінеї.