Зосима

Преподобний Зосима, ігумен Соловецький, великий світильник російської Півночі, засновник чернечого гуртожитку на Соловецькому острові, народився в Новгородській єпархії, у селі Толвуя поблизу Онезького озера. З юних літ він виховувався в благочесті, а після смерті батьків, Гавриїла та Варвари, роздав майно і прийняв постриг. Шукаючи усамітнене місце, преподобний вирушив на узбережжя Білого моря і в гирлі Суми зустрівся з преподобним Германом (пам’ять 30 липня), який розповів йому про пустельний морський острів, де той разом із преподобним Саватієм (пам’ять 27 вересня) прожив 6 років. Близько 1436 року пустельники, щасливо здійснивши морську подорож, причалили до Соловецьких островів. Бог благословив місце їхнього поселення видінням преподобному Зосимі прекрасної церкви в повітрі. Преподобні власноруч збудували келію та огорожу, почали обробляти і засівати землю.

Одного разу пізньої осені преподобний Герман вирушив на материк за необхідними запасами. Через осінню негоду він не зміг повернутися. Преподобний Зосима провів усю зиму один на острові. Багато спокус він перетерпів у боротьбі з бісами. Йому загрожувала голодна смерть, проте чудесно з’явлені двоє незнайомців залишили йому запас хліба, борошна та олії. Навесні на Соловки повернувся преподобний Герман із рибалкою Марком і привіз запас їжі та снасті для риболовлі. Коли на острові зібралося кілька пустельників, преподобний Зосима влаштував для них невелику дерев’яну церкву на честь Преображення Господнього з трапезною. На прохання преподобного Зосими з Новгорода до новоствореної обителі був надісланий ігумен з антимінсом для соборного храму. Так було покладено початок знаменитій Соловецькій обителі.

У суворих умовах віддаленого острова ченці зуміли організувати господарство. Але настоятелі, яких надсилали на Соловки з Новгорода, не витримували життя в незвично важких умовах, і братія обрала ігуменом преподобного Зосиму. Преподобний Зосима зайнявся влаштуванням внутрішнього побуту обителі, впровадив суворий гуртожиток. У 1465 році він переніс на Соловки з річки Виг мощі преподобного Саватія. Обитель терпіла утиски від новгородських бояр, які відбирали у ченців улови риби. Преподобний був змушений вирушити до Новгорода і шукати захисту в архієпископа. За порадою архієпископа він обходив доми бояр і просив їх не допускати розорення обителі. Впливова і багата бояриня Марфа Борецька наказала з безчестям вигнати преподобного Зосиму, але потім розкаялася і запросила його на обід, під час якого він раптом побачив, що шестеро найзнатніших бояр сидять без голів. Преподобний Зосима розповів видіння своєму учневі Даниїлу і передбачив боярам швидку смерть. Це передбачення справдилося в 1478 році, коли при взятті Новгорода Іоанном III (1462–1505) бояр було страчено.

Незадовго до кончини преподобний сам приготував собі труну, в якій був похований за вівтарем Преображенського храму († 17 квітня 1478). Згодом над його могилою була влаштована каплиця. Мощі його спільно з мощами преподобного Саватія 8 серпня 1566 року були перенесені до приділу, освяченого на їхню честь у Преображенському соборі. Багато чудес було засвідчено, коли преподобний Зосима разом із преподобним Саватієм з’являлися рибалкам, що гинули в морській безодні. Преподобний Зосима також є покровителем бджільництва і зберігачем бджіл, йому навіть присвоєно найменування "пчільник". До преподобного Зосими часто звертаються і під час хвороб. Безліч лікарняних храмів, присвячених йому, свідчить про велику цілительну силу його молитов перед Богом.