Під час збройного конфлікту українська влада здатна повністю закрити доступ до публічної діяльності тим єпископам УПЦ МП, які після 2014 року вели діяльність усередині інституцій Російської Православної Церкви.
Про це розповів експерт із релігієзнавства Олександр Бродецький під час розмови з журналістами Еспресо.
Він наголосив, що мова йде не про обмеження віросповідання громадян, а про правові та політичні заходи щодо осіб, які взаємодіяли з ідеологічною машиною країни-агресора.
"В умовах війни можливе політико-правове рішення повністю унеможливити вплив конкретних єпископів на громаду. Логіка проста: якщо людина після 2014-го працювала в Синодах і Архиєрейських Соборах Російської Церкви, тоді з погляду держави, яка перебуває у стані війни проти агресора, ця людина співпрацювала з агресором", – зазначив фахівець.
На його переконання, наявність церковного сану в таких умовах не повинна гарантувати право на публічну діяльність та пропаганду.
"А отже, не мала би права, попри свій сан, мати доступ до різноманітного публічного впливу", – підкреслив Бродецький.
Він акцентував увагу на тому, що ключовим критерієм тут є саме робота в російських релігійних органах після початку військової агресії РФ проти України.
Як приклад експерт навів справу митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана Єлецьких, якого засудили в Україні, а згодом, у 2024 році, передали Росії в межах обміну військовополоненими.
Релігієзнавець нагадав, що верхівка УПЦ МП, зокрема митрополит Онуфрій, раніше публічно захищали Іонафана та відкидали звинувачення проти нього.
"Онуфрій та інші в УПЦ прямо висловлювалися, писали: мовляв, кримінал щодо нього за підтримку агресора – неправда", – згадує він.
За словами Бродецького, після свого звільнення та переїзду до РФ Іонафан активно включився в російські пропагандистські проєкти. У зв'язку з цим він ставить під сумнів позицію інших єпископів УПЦ МП, які ставали на захист цього діяча.
"Чому я повинен вірити, що й ті, хто захищали Іонафана з єпископів УПЦ, не такі самі?" – задається питанням Бродецький.
Аналітик визнає, що подібні кроки з боку української влади можуть викликати негативну реакцію та засудження на Заході.
"На Заході таке рішення можуть критикувати як порушення свободи віросповідання, совісті тощо, не вникаючи в наші тонкощі", – пояснив він.
Він вважає, що західні демократії надзвичайно оберігають свободу совісті й часто не проводять межі між захистом базових релігійних прав і діяльністю інституцій із відверто проросійським спрямуванням.
"Тож, ймовірно, українській владі неодноразово натякали: будьте менш напористими, інакше можуть виникнути проблеми з фінансуванням, зокрема військовим", – додав експерт.
Водночас Бродецький переконаний, що реалії війни вимагають від держави більш рішучих та жорстких дій.
"Можливо, в умовах війни іноді треба вдаватися до таких кроків – тим більше, коли йдеться про досвід роботи вже під час агресії в структурах, що, повторюю, зрадили місію церкви і є ідеологічним апаратом держави-агресора", – заявив він.
На думку релігієзнавця, наразі українське керівництво ще не готове ухвалювати системні та радикальні рішення щодо представників УПЦ МП.
"Наша держава наразі до таких кроків не готова. Вона поодиноко оголошує підозри чи вироки окремим, уже явно засвіченим діячам УПЦ, але більшість лишається на плаву", – зауважив Бродецький.
Як показовий приклад він навів митрополита Запорізького і Мелітопольського Луку Коваленка, який хоч і є фігурантом судових справ, проте досі залишається на волі.
Аналітик зазначив, що протягом 2024–2025 років Лука регулярно брав участь у дистанційних конференціях у Сербії, які організовувалися проросійськими силами.
За словами Бродецького, на цих заходах митрополит виступав як почесний гість, критикуючи Вселенський Патріархат, католицьку церкву та українську державну владу, але при цьому жодного разу не засудив повномасштабну російську агресію.
"На подіях цього центру митрополит Лука – справжня зірка: йому дають слово, на нього посилаються як на авторитет. І він там ні слова не говорить про осуд війни і агресора, а тільки критикує Вселенський патріархат і католицизм. А ще – українську владу. Це теж багато про що свідчить", – підкреслив експерт.
Однією з головних перешкод на шляху до змін він вважає брак політичної волі у керманичів країни.
"Бракує політичної волі, і, гадаю, ні для кого не секрет: серед представників влади також є люди, чиї родичі, друзі або й вони самі симпатизують УПЦ", – сказав Бродецький.
На його думку, певна частина впливових українських політиків та посадовців зацікавлена у збереженні теперішнього архітектурного устрою УПЦ МП.
Попри це, він позитивно оцінює той факт, що держава все ж здійснює кроки для мінімізації кремлівського впливу у духовній сфері.
"Єпархії й парафії отримують приписи ДЕСС про усунення російських впливів, а коли не виконують їх, проти них подають позови. Просто на рівні судових структур усе відбувається дуже повільно", – резюмував Олександр Бродецький.