У місті Хуст на Закарпатті пройшла Екуменічна подія під назвою «Запитання, які ставить війна: про віру, зло, справедливість і надію». Під час заходу духовенство та віряни різних християнських конфесій зосередилися на обговоренні присутності Всевишнього в людському болю, законності захисту від ворожої агресії, зв'язку між прощенням і правосуддям, а також на місії Церкви в допомозі тим, хто постраждав від бойових дій. Про це інформує Департамент інформації УГКЦ.
Організатори та мета зустрічі
Подія відбулася завдяки благословенню єпарха Мукачівського владики Теодора Мацапули. Організаційну роботу виконали Комісія УГКЦ із міжконфесійних та міжрелігійних відносин, Екуменічна комісія Мукачівської єпархії спільно з Інститутом екуменічних студій Українського католицького університету.
До участі долучилися священнослужителі з різних Церков, миряни, представники місцевої влади, академічна спільнота та громадські активи. Головною метою зібрання стало спільне богословське осмислення реалій війни та налагодження тісної міжцерковної взаємодії.
Головні доповіді та дискусії
Ключові виступи представили голова Комісії УГКЦ із міжконфесійних та міжрелігійних відносин о. Ігор Шабан і директор Інституту екуменічних студій УКУ о. Роман Фігас. Вони торкнулися теми виживання християн у воєнних реаліях та моральної відповідальності релігійних спільнот перед громадянським суспільством.
Продовженням програми став круглий стіл, який відкрив координатор Екуменічної ради Церков Хустівської громади митрофорний протоієрей Володимир Бабич. У межах шести коротких виступів учасники обмінялися пастирським досвідом опіки над родинами полеглих воїнів, а також проаналізували наслідки війни для локальних громад.
Основні питання екуменічного діалогу
Стержнем конференції стала відкрита дискусія навколо трьох екзистенційних питань: «Де Бог?», «Де людина?» та «До чого покликана Церква?».
Присутні обговорювали одвічну проблему зла та «мовчання Бога» на тлі людських страждань, а також шляхи збереження віри після тяжких втрат. Підкреслювалося, що окрім теоретичного богословського пояснення болю, критично важливою є фізична присутність поруч із тими, хто страждає.
Насильство, самооборона та справедливість
Окремий блок присвятили християнському погляду на насильство, праву на самооборону та принципам справедливої війни. Дискутувалося про те, де пролягає межа між євангельським ненасильством і злочинною бездіяльністю перед обличчям агресора, а також якою є відповідальність християнина за захист свого ближнього.
Прощення, примирення та пам'ять
Учасники також міркували про прощення, покаяння і примирення. Було чітко наголошено: справжнє примирення неможливе без встановлення правди, визнання провини та торжества справедливості. Крім того, засуджено спроби використовувати християнські заклики до любові як привід для виправдання агресії чи примусу жертв відмовлятися від права на оборону.
Наостанок розглядалася практична робота Церков із військовослужбовцями, родинами загиблих і поранених, переселенцями та людьми у стані духовної кризи. Наголошувалося на необхідності об'єднувати духовну підтримку з матеріальною допомогою та розвивати соціальне служіння.
Як зазначили організатори, ця конференція дала змогу представникам різних християнських традицій відкрито обговорити болючі теми війни без замовчування розбіжностей заради спільного служіння українському народу.
Завершився захід спільною молитвою за Україну, її захисників та настання справедливого миру.