Протягом 12–13 листопада Український католицький університет приймав дводенну конференцію «50 років Української Гельсінської групи». Під час заходу присутні згадали витоки правозахисної кампанії, її внесок у здобуття незалежності нашої держави, а також актуальність цього багажу знань для нинішнього спротиву.
Про це інформує пресслужба УКУ.
Саму організацію 9 листопада 1976 року заснував відомий літератор та правозахисник Микола Руденко. Її члени відкрито виступили проти свавілля та ущемлення свобод у Радянському Союзі, регулярно інформуючи світову особлю про каральну машину тоталітарного режиму. Незважаючи на жорсткі переслідування, тюремні терміни та арешти, ці люди не припиняли боротися за людську гідність.
Пів століття потому стіни УКУ об'єднали ветеранів руху, колишніх бранців радянських таборів, правозахисників, дипломатичний корпус, представників влади та громадянського суспільства задля осмислення уроків минулого в контексті сьогодення.
Головний ініціатор події, радник ректора університету, дисидент, політв'язень та один із засновників УГГ Мирослав Маринович зауважив, що переслідував дві ключові цілі під час організації. По-перше, дати можливість старим соратникам зустрітися, обійнятися та висловити вдячність за взаємну підтримку. По-друге — проаналізувати значення Гельсінського спадку для сучасної України як невіддільної частини неперервної боротьби за нашу державність.
Почався форум зі спільної молитви. Звертаючись до присутніх зі вступною промовою, ректор вищого закладу освіти Тарас Добко висловив вдячність героям-гельсінцям за їхній безцінний приклад, зробивши акцент на двох засадах: силі надії та спільних цінностях.
На думку Тараса Добка, будь-яка ідентичність є справді живою лише тоді, коли спирається на чіткі моральні орієнтири. Цей стрижень був притаманний Українській Гельсінській групі та яскраво проявився під час Революції гідності, коли суспільство згуртувалося заради базових прав, відкинувши будь-які мовні, соціальні чи політичні бар'єри.
Міркуючи про феномен надії, ректор підкреслив, що українцям вдалося вистояти завдяки одержимим майбутнім людям, які вірили в перетворення та працювали на перспективу, попри відсутність гарантій побачити результати особисто.
Перший день роботи конференції присвятили аналізу спадщини УГГ. Своїми спогадами про протистояння радянській системі та правозахисну діяльність поділилися колишні бранці радянських концтаборів Микола Матусевич, Йосип Зісельс, Олесь Шевченко та Микола Горбаль.
Питання неперервності традицій спротиву обговормували під час дискусій історик Радомир Мокрик, активістка Олександра Матвійчук, журналіст Максим Буткевич і кадровий військовий, випускник УКУ Олександр Ширшин.
Другу добу форуму присвятили кримській тематиці: захисту прав громадян на окупованому півострові, його політичним перспективам, а також стратегіям майбутньої реінтеграції. Під час тематичних панелей обговорювалося становище кримських татар, збереження їхньої культурної та національної самобутності в умовах репресій.
Відомий актор, режисер та військовослужбовець кримськотатарського походження Ахтем Сеітаблаєв зазначив, що УГГ, заснована людяними та справедливими борцями, має прямий зв'язок із сьогоднішнім днем Криму, адже пам'ять про окупацію є нагадуванням про грубі порушення міжнародного права.
Окремими пунктами для обговорення стали відновлення українських інституцій у Криму після його звільнення, репатріація незаконно засуджених політв'язнів та всебічна допомога вимушеним переселенцям з півострова.
Проведений захід став важливою платформою для вшанування покоління, яке пів століття тому кинуло виклик імперії зла, а також для розуміння того, як їхній досвід живить сучасну боротьбу українців за незалежність.
Організаторами події виступили Інститут фронтиру у партнерстві з Інститутом релігії та суспільства спільно з Факультетом суспільних наук УКУ.