Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав видав Декрет від 1 вересня 2026 року, яким офіційно затвердив текст «Христос посеред нас. Звершення Святих Таїнств та інших літургійних священнодійств: містагогійно-пастирські настанови». Глава Церкви також розпорядився поширити цей матеріал для детельного вивчення та впровадження у парафіяльне й духовне життя.
Про це інформує Департамент інформації УГКЦ.
Розробкою матеріалу займався Богословський відділ Патріаршої курії УГКЦ, отримавши на це благословення від Глави Церкви. Потреба у створенні таких настанов виникла як відповідь на заклик Апостольського Престолу адаптувати загальні богословські та пастирські норми щодо дійсності й правильного проведення священнодійств. При цьому розробники спиралися на власну богословську термінологію УГКЦ, поєднуючи її з автентичною візантійсько-українською церковною традицією.
У своєму Декреті Блаженніший Святослав підкреслює, що головна мета нововведених настанов полягає зовсім не у створенні додаткових приписів чи ускладненні вже існуючої літургійної дисципліни. Навпаки, документ покликаний допомогти клірикам та всім мирянам глибше збагнути міцний внутрішній зв'язок, що існує між вірою релігійної громади та літургійним служінням. Крім того, це видання є фундаментальним осмислянням того, яким чином УГКЦ сприймає саму сутність богослужіння, а також яке місце в ньому відводиться Спасителю, священнослужителю та кожному вірянину окремо.
Автори документа наголошують, що вчення Церкви про Таїнства виражає живий досвід комунікації з воскреслим Господом, котрий продовжує діяти у власній Церкві завдяки силі Святого Духа. Протягом століть цей сакраментальний досвід дбайливо зберігався, передавався наступним поколінням та наново переживався під час кожної Богослужбової події.
Святі Таїнства — це особиста зустріч із живим Христом
У розділі, присвяченому містагогії Таїнств, зазначається, що церковна літургія ніколи не розриває слово та дію на відокремлені складові, а гармонійно зливає їх у єдиний сакраментальний процес. Завдяки цьому пасхальна таїна Христа, Його хресна смерть і подальше воскресіння перетворюються на реальний досвід зустрічі з Богом у сьогоденні.
Творці настанов акцентують увагу на тому, що Святі Таїнства у жодному разі не можна розглядати просто як механічні зовнішні ритуали, символічні знаки чи формальне виконання релігійних заповідей. Насправді в них діє Сам Христос, залучаючи людину до спасительного досвіду: ці священнодійства є справжніми зустрічами з Творцем, які здатні повністю змінити людину, наблизити її до обожнення та вийти далеко за межі простих символів чи набожних звичок.
Подібне сприйняттякореневим чином трансформує погляд на саме Богослужіння. Оскільки слово «літургія» в буквальному перекладі означає «спільна справа», воно не може бути приватною молитвою окремого священника. Це — активність усього містичного Тіла Христового, де кожен вірянин зобов'язаний брати свідому та діяльну участь.
Експерти нагадують, що літургійне дійство є спільною справою усього народу Божого. Проте активність при цьому не повинна зводитися виключно до виконання зовнішніх рухів чи функцій — її фундаментом є глибоке внутрішнє переживання зустрічі з живим Господом під час сакраменту.
Церква — це місце зустрічі Бога і людини
Важливим фокусом документа є трактування самої Церкви як «образу Пресвятої Тройці» та водночас Таїнства присутності Христа на землі.
Спираючись на текст Катехизму УГКЦ «Христос — наша Пасха», автори нагадують, що Церква є живим Тілом Христа. У ній Спаситель продовжує зцілювати, навчати, дарувати прощення та наповнювати життям, через що церковна спільнота стає видимим Таїнством присутності Бога та головним простором для комунікації Творця і людини.
Саме через Святі Таїнства божественна присутність стає активною та відчутною у повсякденності вірян. Тому вони не є чимось зовнішнім чи механічним, а виражають органічне буття самої Церкви, покликаної об'єднувати людей і Бога у розмаїтті.
Святі Таїнства вводять нас у нове життя із Христом
У пастирських настановах чітко підкреслено, що Таїнства виходять далеко за межі звичайних знаків невидимої реальності — вони є реальним долученням до оновленого буття. Завдяки їм Ісус діє через Святого Духа, перетворюючи людське життя на спільність із Богом. Причому така трансформація є не просто суворим моральним обов'язком, а справжньою онтологічною зміною, яка повністю перероджує спосіб життя людини, роблячи її повноправною учасницею Христового буття та членом Церкви.
У тексті зазначається, що Таїнства не просто постають інструментами для здобуття благодаті, а переносять людину в саму систему існування Христа. Кожне із них має яскраво виражений пасхальний характер: Церква під час їх звершення не просто згадує давні події євангельської історії, а заново проживає їх як животворну сучасну реальність.
Кожне окреме Таїнство по-особливому долучає людину до пасхальної таємниці:
У Хрещенні віряни стають невіддільною частиною Церкви, співпохованими та співвоскреслими разом зі Спасителем, що дозволяє їм подолати гріх, перемогти смерть і зародитися для нового життя в Бозі.
Миропомазання дарує повноту благодаті Святого Духа та залучає до служіння Христа.
Сповідь дарує повернення від духовної загибелі до повноти життя і примирення з Господом.
Євхаристія дозволяє вірянам уже в земному житті реально, тобто не просто символічно, а субстанційно причащатися Тіла і Крові Христа.
Священство виступає участю у первосвященстві Спасителя.
Подружжя відображає Його жертовну і пасхальну любов до власної Церкви.
Єлеопомазання дає змогу взяти участь у перемозі над хворобами, болем та смертю.
Автори наголошують, що ці сакраментальні дії є передсмаком вічності та реальною обітницею майбутнього Царства.
Наостанок документ концентрує увагу на головному: в осередку літургійного життя завжди перебуває не сам по собі ритуал, а жива дія воскреслого Христа. Священниче служіння тут розглядається як іконічна присутність Спасителя, котрий незмінно перебуває серед своєї громади, найперше під час звершення літургій.
Оприлюднені настанови адресовані широкому колу осіб: єпископату, духовенству та всім працівникам, на яких покладено катехитичне й літургійне служіння в межах Української Греко-Католицької Церкви. Блаженніший Святослав закликав використовувати ці матеріали як надійний богословсько-пастирський орієнтир задля благоговійного, правильного та сумлінного звершення Таїнств згідно з чинними літургійними книгами й церковними канонами.
Предстоятель висловив сподівання, що нові настанови допоможуть усім церковним служителям глибше осягнути багатство літургійних дійств, а також, зберігаючи вірність церковному Переданню, впевнено вести народ до зустрічі з Христом, який через Святого Духа єднає та перетворює свою Церкву.