Щороку 5 вересня католицька спільнота вшановує пам'ять святої Терези Калькутської. Вона увійшла в історію як Мати Тереза та заснувала Орден Милосердя, філії та благодійні осередки якого працюють більш ніж у ста державах світу, опікуючись знедоленими та хворими.
Майбутня свята з'явилася на світ під ім'ям Агнеса Гонджа Бояджу в 1910 році в місті Скоп'є. Через це географічне розташування Албанія та Македонія досі ведуть суперечки щодо її батьківщини. Дівчина мала албанське походження, згодом перебралася до Ірландії, а у вісімнадцятирічному віці приєдналася до дублінського монастиря сестер Лорето. Чернече ім'я Тереза вона обрала на пошану святої Терези з Лізьє.
У 1929 році її скерували з місією до Індії, де вона спочатку опинилася в монастирі Лорето, що в Дарджілінгу. Упродовж 1930–1940-х років черниця викладала в жіночій школі св. Марії в Калькутті, а згодом очолила цей навчальний заклад.
Починаючи з 1946 року, вона зайнялася регулярною допомогою біднякам на вулицях Калькутти, що згодом принесло світову славу її ініціативам. У 1948 році черниця заснувала Орден Милосердя, під опікою якого перебували лікарні, притулки та школи для незаможних. Офіційне затвердження ордену Папою Пієм ХІІ відбулося у 1950 році.
Діяльність організації вийшла за межі Індії у 1965 році, коли перший дім з'явився у Венесуелі. Тоді ж Папа Павло VI підвищив статус ордену до папського рівня. Відтоді місії поширювалися на нові країни, зосереджуючи зусилля на підтримці потерпілих від стихійних лих та економічних криз.
Задля розвитку місій та пошуку фінансування Матері Терезі доводилося багато їздити по світу. Бюджет фондів формувався виключно за рахунок приватних пожертв. Часом серед благодійників опинялися особи з неоднозначною репутацією, що ставало приводом для критики у медіа. Проте сама вона чітко розмежовувала кошти на благодійність і діяльність меценатів, наголошуючи, що приймання допомоги для нужденних аж ніяк не є виправданням чиїхось попередніх злочинів.
Інформаційна кампанія проти неї набула особливих обертів після того, як 17 жовтня 1979 року Нобелівський комітет присудив їй премію миру з формулюванням «за діяльність в допомозі страждаючій людині». Серед найвідоміших заступників та популяризаторів її праці був британський журналіст Малкольм Маггерідж, який у 1932–1933 роках відвідував Україну та висвітлював Голодомор; він присвятив їй книгу та фільм «Щось красиве від Бога». Водночас Крістофер Гітченз та Аруп Чатерджі зайняли різко ворожу позицію, нерідко перекручуючи факти чи демонструючи нерозуміння християнських засад.
Виступаючи з промовою під час вручення Нобелівської премії миру, Мати Тереза торкнулася теми абортів, охарактеризувавши їх як «найбільшу зневагу миру у світі». Це викликало нову хвилю критики та нападів у пресі з боку проабортних об'єднань.
У 1985 році вона виголосила промову про проблеми бідних і стражденних на Генеральній Асамблеї ООН та відкрила у Нью-Йорку перший спеціалізований притулок для хворих на СНІД.
Не оминула своєю увагою свята й Україну, яка постраждала від катастрофи на ЧАЕС у 1986 році. Отримавши відмову в Москві на прохання створити фонд для постраждалих, вона приїхала до Києва. Тут вона знайшла прихисток у Флорівському монастирі, поспілкувалася з місцевими католиками та відвідала одне з поселень неподалік від Чорнобиля.
Згодом осередки Ордену Милосердя з'явилися і на землях колишнього СРСР, зокрема один із них діє в Києві. Особливістю цієї спільноти є те, що як чоловіча, так і жіноча гілки ордену передбачають служіння виключно за межами рідної країни, через що в київському домі немає жодної українки.
Попри стрімке погіршення здоров'я, Мати Тереза продовжувала подорожувати й у 1990-х роках. Повернувшись у липні 1997 року з поїздки до Вашингтона, Риму та Нью-Йорка тяжкохворою і знесиленою до Калькутти, вона відійшла у вічність 5 вересня. Її тіло спочило у церкві св. Томаса неподалік від обителі Лорето. Проститися з нею прийшли сотні тисяч людей найрізноманітніших національностей та віросповідань. Похоронна процесія вулицями Калькутти відбулася 13 вересня за присутності багатьох лідерів держав.
Чимало з цих політиків були її особистими знайомими та передавали пожертви, що також використовувалося недоброзичливцями в інформаційних атаках. Дотепер при появі гучних приводів — чи то беатифікації у 2003 році, чи канонізації у 2016-му, чи навіть виходу пісні «Teresa & Maria» від дуету Alyona Alyona та Jerry Heil — критики повторюють ті самі наративи часів К. Гітченза та А. Чатерджі: звинувачення в поганих умовах притулків, зв'язках із диктаторами, наверненні бідняків у християнство та підміні матеріальної допомоги молитвою.
Більшість подібних закидів не витримують перевірки фактами. Вся діяльність Матері Терези базувалася на любові, яка походила з молитви. «Якщо хочемо бути здатними любити, мусимо бути здатними молитися», — наголошувала вона.
Розпорядок сестер Ордену Милосердя гармонійно поєднував інтенсивну працю та молитву. Мати Тереза закликала звертатися до Бога у найважчі хвилини, навіть коли не відчувалося духовної радості.
Справжню любов до ближнього вона бачила не лише у задоволенні фізіологічних потреб мешканців її закладів, але й у можливості за їхньою згодою уділити таїнство хрещення, яке вона називала «квитком на небо» — найвищим благом, яким могла поділитися.