Львівський музей історії релігії, який підпорядковується Львівській обласній раді, є унікальним культурним осередком. Тут за допомогою ексклюзивних експонатів представлено еволюцію світових і національних вірувань, а також діяльність різноманітних церковних інституцій. Головна експозиція розміщена у стінах Домініканського монастиря, зведеного у XIV–XVIII століттях.
Орест Малиць, який обіймає посаду директора закладу, поділився з Leopolis.news інформацією про те, що цей музей не має аналогів в усій Україні.
«Використовуючи справжні матеріальні пам’ятки, ми знайомимо гостей із першими релігійними віруваннями людства, а також із тим, як світові конфесії поширювалися українськими землями. Що ж таке релігія загалом? Це світогляд людини щодо походження буття, появи самого людства та його ролі в цьому світі. Саме тому релігія слугувала і продовжує слугувати потужним фундаментом для культури, освіти та науки. Наш заклад має величезний простір для роботи над збереженням, дослідженням і популяризацією найрізноманітніших артефактів — від археологічних знахідок до сучасних ікон», — зазначає керівник музею.
Важливим поворотним моментом для установи став 2013 рік.
Тоді стартувала масштабна кампанія з відновлення приміщень давнього домініканського монастиря, де й розміщується основна частина фондів. Ця пам’ятка архітектури національного значення, датована XVI–XVIII століттями, раніше ніколи не бачила реставраційних робіт такого масштабу!
Від моменту заснування музею у 1973 році тут обмежувалися лише поточними ремонтами. Для фінансування масштабного оновлення залучалися кошти державного та регіонального бюджетів, власні надходження установи, а також грантові ресурси.
Починаючи з 2019 року, завдяки змішаному фінансуванню вдалося привести до ладу чималу площу приміщень: частково відновити популярне серед туристів підземелля, простору виставкову залу з розкішними бароковими розписами, приміщення, присвячене історії Римо-Католицької Церкви, а також фрагмент галереї Домініканського монастиря, де експонуються колекції.
Крім того, стартував процес реекспозиції. Як пояснює Орест Малиць, він спрямований на оновлення постійної виставки, аби зробити її більш інтерактивною, сучасною та зрозумілою для найширшого кола відвідувачів.
Паралельно розпочалося оцифрування музейних фондів. Для світової музейної практики це вже давно звична справа, проте в Україні цей процес тривалий час гальмувався через нестачу спеціалізованого обладнання, професійних кадрів та необхідних навичок.
Сьогодні, як підкреслює директор, Львівський музей історії релігії виділяється серед інших українських музеїв тим, що володіє власним сайтом, хмарним сховищем для цифрової платформи, спеціалізованою лабораторією та штатом експертів, здатних переводити експонати в цифровий формат.
Установа активно впроваджує інклюзивні ініціативи, адже старовинні монастирські споруди через сходи та високі пороги вкрай складно адаптувати для потреб людей із інвалідністю. Проте минулого року біля входу вдалося встановити спеціальний підйомник для крісел колісних та облаштувати зручний інклюзивний санвузол.
Якісних змін зазнав і сервіс для гостей. За словами директора, вже впродовж восьми років відвідувачі можуть купувати квитки онлайн через офіційний сайт та розраховуватися банківськими картками. Для максимального комфорту більшість виставкових локацій забезпечені аудіогідами.
На сьогоднішній день вартість квитків варіюється від 50 гривень (для дітей) до 100 гривень (для дорослих). Відвідини концертів обійдуться у 200–250 гривень, а екскурсійне обслуговування для різних груп коштує від 300 до 500 гривень. Проведення культурно-мистецьких подій у виставкових залах коштує 5–7 тисяч гривень.
Орест Малиць додав, що наразі опрацьовується ідея продажу фірмових сувенірів та встановлення кавових автоматів, що допоможе генерувати додаткові доходи для музею.
До кінця поточного року музейна команда планує втілити в життя ще кілька виставкових проєктів. Найбільш інтригуючим директор вважає експозицію, присвячену магії та забобонам. Вона орієнтована переважно на підлітків та дітей, матиме інтерактивний формат, а до її створення долучаться інші українські музеї з наданням власних експонатів.