Маттео Дзуппі, який очолює Італійську єпископську конференцію, здійснить у російській столиці низку переговорів із представниками місцевої влади, присвячених гуманітарним проблемам, спричиненим війною в Україні.
Про це ієрарх розповів у коментарі російському пропагандистському ресурсу ТАСС, про що також інформує Agenzia Nova.
Дзуппі уточнив, що вирушив у дорогу 27 вересня, тоді як самі переговори з російськими посадовцями заплановані на період із 28 по 30 вересня.
«Цей візит є складовою гуманітарної місії, початково дорученої мені понтифіком Франциском, а згодом підтвердженої Папою Левом XIV. Моє завдання полягає в тому, щоб сприяти зусиллям обох сторін у розв’язанні проблем, які стосуються неповнолітніх, полонених та цивільних громадян, що постраждали від бойових дій», — підкреслив він.
Представник Святого Престолу акцентував, що Ватикан бере до уваги звернення як Києва, так і Москви в контексті вже налагодженого діалогу, який планують поглиблювати й надалі.
«Для нас цей процес має величезну цінність, навіть якщо вдасться врятувати хоча б одну людську долю. Це крихітний промінчик надії на те, що руйнівні наслідки вдасться зменшити або ж зупинити саму війну. Це доводить реалістичність діалогу та можливість знаходити через нього вихід із ситуації», — зауважив кардинал.
Окрім цього, ієрарх нагадав про нещодавню поїздку до російської столиці наприкінці серпня керівника ватиканського зовнішньополітичного відомства архієпископа Пола Річарда Галлахера, який зустрівся з очільником МЗС РФ Сергієм Лавровим та радником очільника Кремля Юрієм Ушаковим. Як зазначив Дзуппі, ті переговори охоплювали широкий спектр тем, здатних наблизити початок мирного процесу.
Нинішня поїздка є вже третьою для Дзуппі до Москви — востаннє він перебував там майже дворічної давнини. Натомість у липні кардинал здійснював візит до України.
Діяльність Дзуппі в статусі папського спецпосланця щодо українського врегулювання триває ще з 2023 року, а її фокус зосереджений виключно на гуманітарних аспектах: поверненні депортованих дітей, обмінах полоненими та порятунку родин. На тлі триваючого дипломатичного глухого кута саме зусилля Церкви залишаються чи не єдиним форматом, де сторони досі готові спілкуватися напряму.