03.12.2021
Суть та наслідки небезпечної недуги
Серед руйнівних людських нахилів особливе місце займає зневіра. Вона здатна паралізувати вольові зусилля, блокувати мислення, позбавляти будь-яких бажань, а головне — відбирати внутрішню радість, без якої людська душа починає задихатися.
Існує чимало передумов для виникнення цього стану, проте головною серед них є надмірна жалість до власної персони. Край важливо вчасно помічати саможаління та знищувати його на самому початку. У Псалтирі (Пс. 136:9) з приводу злих помислів сказано: «Блажен, хто візьме і розіб'є немовлят твоїх о камінь!». Адже якщо дозволити їм розростатися, вони повністю підкорять людину, і звільнення може так і не настати.
Джерела проблеми та шляхи її подолання
Святитель Феофан Затворник зазначав, що гріх, який мешкає всередині нас і є джерелом усіх інших вад, — це егоїзм чи самолюбство. Його першими нащадками якраз і є саможаління та догоди собі.
Наявність саможаління свідчить про те, що людина не відмовилася від себе з необхідною рішучістю, а продовжує носитися зі своєю «юною» гординею, потурати власним слабкостям та займатися самовиправданням. Тим самим залишаються відкритими проломи для ворожих ударів. Очевидно, не було ухвалено остаточного рішення вести безкомпромісну боротьбу заради спасіння власної душі. Базовою точкою у цьому протистоянні є саме викорінення саможаління. Без цього крок вперед неможливий, а будь-які рухи зводитимуться лише до ходіння по замкненому колу. Досягти спасіння без певного самоумалення неможливо.
Варто серйозно замислитися над власним саможалінням і якомога швидше покінчити з ним. Варто лише щиро зректися себе — і Всевишній у відповідь щедро наділить Своїми дарами. Тоді жодна зневіра не зможе здолати людину.