31 серпня, у день вшанування пам’яті святих мучеників Флора і Лавра, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію у стінах Вознесенського Флорівського жіночого монастиря столиці.
Під час богослужіння відбулася історична подія — офіційний чин прославлення у лику святих блаженної Ольги Києво-Флорівської (Кочановської), яка була юродивою Христа ради.
Предстоятелю Української Православної Церкви співслужили митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Васильківський Іоасаф, архієпископ Добропільський Спиридон, архієпископ Бородянський Марк, а також місцеве духовенство та гості у священному сані. Разом із паствою молилися черниці обителі на чолі з ігуменею Євлампією (Єлісейкіною).
За усталеною традицією, перед самим чином прославлення було відслужено останню заупокійну літію за блаженною Ольгою.
Рішення Священного Синоду та життєвий шлях новопрославленої святої
Згодом митрополит Климент оголосив рішення Священного Синоду стосовно місцевого прославлення подвижниці. Синод УПЦ ухвалив рішення про встановлення її молитовного вшанування, затвердив офіційне іконописне зображення святої, а також тексти спеціальної служби та акафіста. Пам’ять блаженної Ольги відтепер святкуватимуть 16 / 29 жовтня, у день її земної кончини.
Після цього митрополит Павел зачитав житіє блаженної Ольги, після чого духовенство та віряни проспівали тропар, кондак і величання, благоговійно вклонившись новоствореній іконі.
Блаженна Ольга Києво-Флорівська (Кочановська), яка прожила з 1887 по 1971 роки, була визначною подвижницею ХХ століття. Походячи зі знатного дворянського роду та отримавши чудову освіту, вона докорінно змінила своє життя після чудесного явлення Пресвятої Богородиці. У 1905 році, у віці 18 років, маючи благословення Глинських старців, вона прибула до київського Флорівського монастиря, де присвятила понад 60 років чернечому життю, молитві, смиренню та суворому подвигу.
Сховавшись під маскою юродства та дивакуватої поведінки, інокиня приховувала від людських очей великі благодатні дари Святого Духа — прозорливість, зцілення недугів та дар чудотворення. У важкі роки радянських гонінь і масового закриття храмів вона залишалася справжнім живим осередком духовності та віри, до якого тягнулися люди за порадою, втіхою та молитовною поміччю.
Свою кончину подвижниця передбачила заздалегідь і відійшла до Господа 29 жовтня 1971 року. Її поховали на Звіринецькому кладовищі в Києві. Перед смертю вона залишила заповіт приходити до неї на могилу, пообіцявши не залишати своєю молитовною опікою кожного, хто її пам'ятає.
Молитва про мир та архіпастирське слово
Після прочитання євангельських уривків Блаженніший владика звернувся до присутніх у храмі зі словом повчання та проповіді.
Під час літургії лунали особливі молитви про настання миру на українській землі, про захист від ворогів, а також про те, щоб Господь зглянувся на страждаючий народ, зберіг знедолених, які втратили свої домівки, та послав благословіння всім людям добродійності. Предстоятель просив у Всевишнього милості для України, умудрення для влади, мужності для воїнів, звільнення полонених, зцілення хворих та прихисток для бідних.
На завершення богослужіння Блаженніший Митрополит Онуфрій привітав усю повноту церкви зі святом та преподав архіпастирське благословення вірянам.