18 вересня, на 73-му році життя, після тривалої та важкої хвороби спочив у Бозі Високопреосвященніший Віссаріон (Стретович), митрополит Овруцький і Коростенський.
Владика народився 4 грудня 1953 року, в день свята Введення у храм Пресвятої Богородиці, у селі Поляна Коростенського району на Житомирщині, і практично весь свій життєвий шлях присвятив духовному служінню на рідній Поліській землі.
В епоху жорсткої атеїстичної пропаганди він обрав шлях служіння Всевишньому, вступивши до Московської духовної семінарії, яку разом із духовною академією закінчив у 1983 році. 1 квітня того ж року у стінах Троїце-Сергієвої Лаври Василь Стретович прийняв чернечий постриг із чернечим ім'ям Віссаріон — на честь преподобного Віссаріона Єгипетського.
У тому ж 1983 році, 21 вересня, його рукоположили в диякона, а 25 вересня — у священника.
У період із 1983 по 1986 рік отець Віссаріон ніс пастирський послух у Житомирському Спасо-Преображенському кафедральному соборі. У 1986 році його направили служити до церкви Різдва Богородиці в селі Білокоровичі на Житомирщині, а вже 1987 року призначили до Свято-Василіївського собору міста Овруч із наданням обов'язків благочинного округи.
На цій посаді майбутній архіпастир трудився до 1992 року, при цьому в 1990 році його возвели у сан ігумена.
Рішенням Синоду Української Православної Церкви від 29 липня 1992 року ігумен Віссаріон (Стретович) був обраний єпископом Коростенським та вікарієм Житомирської єпархії. 24 серпня 1992 року відбулося його зведення в сан архімандрита та єпископська хіротонія.
Створення Овруцької єпархії та багаторічне архіпастирське служіння
22 червня 1993 року Священний Синод УПЦ ухвалив рішення про заснування самостійної Овруцької єпархії, доручивши керувати нею єпископу Віссаріону з присвоєнням титулу «Овруцький і Коростенський». На цій кафедрі він і перебував до кінця своїх днів.
За роки його архіпастирського служіння на Поліссі було засновано три монастирі, зведено безліч нових храмів та відкрито сотні релігійних парафій.