Свято-Преображенський собор у Чернігові, який є найдавнішою кам’яною християнською спорудою на Лівобережній Україні, відзначає свій 990-річний ювілей.
Про це повідомляють Факти.
Будівництво святині ініціював князь Мстислав Хоробрий, який доводився сином Володимиру Великому та братом Ярославу Мудрому. За історичними даними, доба Русі ознаменувалася похованням у стінах собору 8 князів та одного єпископа. До круглої дати Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» підготував спеціальне видання — альбом-монографію під назвою «Спас Чернігівський: у координатах Руси».
Як розповіла археологиня Олена Черненко, у 1923 році на території церкви було виявлено унікальний і єдиний у своєму роді великий скарб. Схов із жіночими срібними прикрасами сховали в кладці мурів однієї з прибудовок собору. Серед знахідок виявилися елементи головних уборів — колти із зображеннями міфічних істот, а також браслети й сережки, створення яких припадає на ХІІ-ХІІІ століття.
За інформацією Олени Черненко, розкопки 1923 року очолював відомий дослідник Микола Макаренко, завдяки чому збереглися детальні звіти того часу. Проте частина знайдених артефактів була втрачена через те, що їх не евакуювали з Чернігова в період Другої світової війни. Ті реліквії, що вціліли, нині зберігаються в колекціях Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.
Історичні джерела вказують, що у Спасі Чернігівському знайшли свій спочинок вісім князів та один митрополит, проте остаточно перевірити це на практиці довгий час не вдавалося. Як пояснила Олена Черненко:
«Ще в 1908 році науковці мали намір провести археологічні дослідження в середині собору, проте священники не дали дозвіл — щоб не турбувати рештки князів. В радянські часи, в 1923 році експедиція Миколи Макаренка, про якого я вам вже говорила, почала дослідження собору. Макаренко тоді писав, що одне з завдань — пошук князівських поховань. Його експедиція провела масштабні археологічні розкопки храму та архітектурних залишків його прибудов. По результатах він дійшов висновку, що, можливо, десь й зберіглися рештки наших князів, але, на превеликий жаль, в Чернігівському Святому Спасі всі князівські поховання зруйновані, кістки розкидані».
Фахівчиня зазначає, що факт існування поховань підтверджується залишками давніх саркофагів:
«Це перше. Друге: ми визначили, коли приблизно було споруджено прибудови собору. За аналогією з візантійською традицією можемо говорити, що в цих прибудовах було поховано князів. І виходячи з часу, коли була споруджена кожна з прибудов, можна робити припущення, яких князів поховано в тій чи іншій з них».
Дані про вісьмох князів та митрополита дійшли до нас саме з літописів, додає археологиня:
«З цих джерел відомо й імена цих князів. Ще один важливий нюанс: оскільки прибудови до собору — це родинні поховання, то там могли бути поховані й члени їх сімей. Але імена цих родичів ми не знаємо, бо їх немає в літописах. Точаться дискусії про те, кого було поховано не у прибудовах, а безпосередньо в соборі. Найвірогідніша версія — що святого Ігоря Ольговича. Проте, і це на 100 відсотків не доведено.
Перед канонізацією Ігоря Ольговича його мали поховати в особливому місці. Таке місце — це нартекс (простір, в якому людина зразу опиняється, коли заходить в церкву — Авт.). І саме в нартексі в 2012 році експедиція, яку я очолювала, знайшла залишки саркофагу і підготовлене місце для його встановлення. Тож можна припустити, що Ігоря Ольговича поховали саме там в тому саркофазі. В 2012 році буквально поруч з рештками цього саркофагу ми знайшли унікальну річ — кельму (вона з металу, має кістяне руків’я). Це інструмент будівельника, який у ХІ сторіччі брав участь у спорудженні собору. Кельма була замурована в фундамент храму — в оригінальну кладку часів князя Мстислава Володимировича, за наказом якого цей храм було побудовано».
Щодо саркофага святого Ігоря Ольговича, то дослідниця підкреслює: він не дожив до наших днів, оскільки приблизно у ХV столітті, під час загального занепаду собору, над ним обвалилося перекриття, що повністю знищило пам'ятку.