24 вересня 2026 року в етері Радіо Культура керівник Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» оприлюднив плани щодо відзначення 100-річчя від дня заснування музею на території святині. При цьому в його виступі не пролунало жодного згадування про трагічну долю сотень ченців, які зазнали репресій. Про це інформує Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Подібні заяви викликали хвилю подиву серед вірян та патріотично налаштованої громадськості. Адже дата, яку збираються офіційно святкувати, насправді знаменує початок темного періоду в історії стародавнього монастиря, пов'язаного з його розгромом більшовиками та антирелігійними переслідуваннями.
Формальною підставою для нинішніх урочистостей є постанова ВУЦВК, видана 29 вересня 1926 року, згідно з якою територія Києво-Печерської Лаври отримувала статус «Всеукраїнського музейного містечка».
Для церкви події 1920-х років асоціюються зовсім не із захистом культурної спадщини, а з поетапним знищенням чернечого життя з боку комуністичного режиму. Згадана постанова від 29 вересня 1926 року про перетворення обителі на державний заповідник стала ключовим кроком у цьому напрямку.
Повне припинення діяльності монастиря відбулося на початку 1930 року: брати були вигнані, богослужіння заборонені, а чимало лаврських ченців згодом пройшли через арешти, табори, заслання та розстріли.
Цей процес супроводжувався масовим грабунком. Ще у період з 1919 по 1922 рік комуністи конфіскували з Лаври безцінні реліквії, коштовні оклади та церковне начиння.
Таким чином, сторічний ювілей музейного закладу, відлік якого беруть із 1926 року, має вкрай неоднозначний історичний підтекст, адже він безпосередньо виник у результаті політики радянської влади, спрямованої на ліквідацію Києво-Печерської Лаври як діючого православного монастиря.
Втім, такі ініціативи керівництва заповідника навряд чи можуть сильно дивувати, адже під час того ж інтерв’ю М. Остапенко висловив невдоволення тим, що обитель свого часу знаходилася на вулиці з назвою «Лаврська».