Під час масштабного процесу зміни церковної юрисдикції Хмельницька область перетворилася на один із ключових регіонів України за кількістю робочих місць для нових випускників духовних навчальних закладів.
Про це в інтерв'ю виданню Всім.юа повідомив протоєрей Захарій Залізний, який виконує обов'язки речника Хмельницької єпархії.
За його інформацією, лише десята частина священнослужителів (10%) вирішила перейти з УПЦ до Православної церкви України разом зі своїми парафіянами. У часи масових переходів більшість церков залишилися без керівництва, через що доводилося залучати діючих священників, які вже мали власні парафії. Водночас Хмельниччина прийняла чимало випускників духовних семінарій та академій. Про поточну ситуацію з кадрами та критерії відбору кандидатів у сан розповідається далі.
Як уточнив священник, на сьогодні Хмельницька єпархія ПЦУ налічує понад 500 парафій, тоді як кількість священнослужителів становить близько 220 осіб.
– Слід брати до уваги існування храмів, де служіння здійснюють одразу кілька священників, як-от у кафедральних соборах. До загального складу кліриків також входять диякони, котрі не мають права самостійно проводити богослужіння. Проте в середньому на одного пастора припадає по 2-3 храми, – пояснив речник.
Окрім основних обов'язків у церквах, душпастирям часто доручають обслуговування приписних сіл, зазначає отець Захарій. Йдеться про населені пункти, де немає власних молитовних будівель, але є духовна потреба: туди священник приїжджає на поминальні дні чи для проведення похоронів, часто роблячи це на волонтерських засадах.
– Трапляються села, де залишилося зовсім мало мешканців — близько 15 літніх людей. Вони фізично не здатні придбати навіть паливо для священника. Проте цих людей ніхто не залишає без уваги, їх регулярно відвідують, – додає він.
Незважаючи на те, що на одного душпастиря може припадати кілька парафій, гострого дефіциту кадрів у Хмельницькій єпархії наразі не відчувається, запевнив отець Захарій.
Він також зауважив, що темпи переходу самих священників на Хмельниччині помітно впали. Протягом поточного року до єпархії разом із громадою долучився лише один настоятель.
– Зізнаюся, я до останнього не хотів у це вірити, але значна частина священників досі розраховує на реванш. Частина кліриків приєдналася ще 2019 року після визнання Томосу, долаючи певні сумніви в канонічності, але врешті зробила правовий вибір. Друга хвиля — це ті, хто перейшов після початку повномасштабного вторгнення, усвідомивши мовчання та бездіяльність своєї колишньої Церкви. Дехто долучається пізніше. Проте позиція тих, хто досі чогось вичікує, залишається незрозумілою і не додає оптимізму, – поділився священник.
Попри ці виклики, як підсумував отець Захарій Залізний, Хмельницька область залишається одним із найбільших джерел працевлаштування для молодих священників, які нещодавно завершили навчання в духовних школах.