Сьомого листопада в Українській Греко-Католицькій Церкві відбувся масштабний Всецерковний форум, присвячений турботі про родини. Захід пройшов в онлайн-форматі, об’єднавши Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава, єпископат, а також делегатів Комісій у справах родини та мирян із різних екзархатів, єпархій і спільнот по всьому світу. Під час зустрічі учасники зосередилися на актуальних викликах для християнських сімей, проаналізували практику супроводу подружжям та окреслили шляхи розвитку родинного служіння в контексті міграційних процесів і війни.
Цю інформацію оприлюднив Департамент інформації УГКЦ.
Долучившись до події з Вінніпега разом із групою єпископів, Блаженніший Святослав підкреслив виключну вагу цього зібрання. На думку першоєрарха, форум є органічною частиною синодального процесу УГКЦ, адже він дозволяє всій церковній повноті — від мирян і богопосвячених осіб до духовенства й єпископів — спільно проаналізувати виклики сьогодення та сформувати стратегію на майбутнє.
Предстоятель зазначив, що самій події передували єпархіальні та екзархальні собори, а її головна тематика тісно пов'язана із загальною увагою Церкви до інституту сім'ї.
«Разом зі Святішим Отцем Папою Левом і з усією Вселенською Церквою сьогодні ми відчуваємо, що турбота Церкви про родину є одним із першочергових завдань, пріоритетів християнського життя нашого часу», — акцентував Блаженніший Святослав.
Надзвичайної актуальності це питання набуває через військові дії, які деформують життя не лише в Україні, а й у середовищі світового українства — на теренах Америки, Європи, Австралії та інших куточків планети.
Глава УГКЦ акцентував, що попри тривалу роботу Церкви у сфері родинного душпастирства, особливої пильності нині вимагають підготовка до шлюбу та подальша підтримка молодих пар.
Як зазначив Предстоятель, первинним простором, де людина опановує навички спілкування та засвоює модель сімейних стосунків, є саме рідна домівка.
Водночас він звернув увагу на проблему зростання багатьох людей без одного чи обох батьків, зіткнення з деструктивним досвідом або брак належної батьківської турботи.
«Сьогодні суспільство перетворюється на суспільство соціальних сиріт, коли досвід родини був травматичним або діти виростали без тата чи мами, або батьки не брали участі у вихованні дитини. І коли хтось не має родини як частини свого досвіду, він відповідно теж не може створити родини. Він не знає, що таке справжня повноцінна сім’я», — розтлумачив Глава Церкви.
Наступним етапом підготовки до подружжя є парафіяльна християнська спільнота. Через катехизацію, участь у літургійному житті та комунікацію з іншими вірянами інديвід засвоює християнське бачення шлюбу. Проте, на думку Глави УГКЦ, і цей простір стикається з кризою через високу мобільність сучасників, через яку люди часто втрачають постійний зв'язок зі своєю парафією.
Предстоятель підкреслив, що безпосередня передшлюбна підготовка не здатна повністю компенсувати відсутність базового досвіду сімейного та церковного життя в минулому. Особливо гостро це відчувається в прифронтових зонах, де закохані часто хочуть одружитися якомога швидше, попри потребу в глибшому душпастирському супроводі.
«Як зробити, щоб сучасна молодь, майбутнє Церкви і народу, були здатними по-людськи творити подружжя, по-християнськи його переживати, а ми, як Церква, могли осучаснити наше душпастирство родини? Це — основні теми, від яких залежить життя або смерть, майбутнє або його відсутність», — підсумував Блаженніший Святослав.
У ході форуму представники єпархій та церковних інституцій обмінялися практиками служіння українським сім'ям у різноманітних соціально-культурних умовах. Зокрема, йшлося про наслідки тривалої трудової міграції, розлучення родин через повномасштабну військову агресію, проблеми адаптації та асиміляції молодшого покоління, а також утрату рідної мови й традицій. Додаткові труднощі виникають у парафій, що діють у регіонах, де немає власних храмів, постійних церковних структур чи священників.
Серед можливих шляхів реагування на ці виклики учасники назвали онлайн-консультації для родин, дистанційну підготовку до шлюбу, спільні молитовні читання Біблії, а також розробку двомовних молитовників та катехитичних посібників для змішаних шлюбів.
Також наголошувалося на необхідності збереження національної спадщини та вдосконалення комунікації з родинами, зокрема шляхом створення доступних довідкових матеріалів для щоденного християнського життя.
Узагальнюючи представлений досвід, учасники Всецерковного форуму констатували, що попри різницю умов життя українських громад за кордоном, родинне душпастирство потребує згуртованих дій усієї Церкви. Пріоритетними завданнями залишаються як кризова допомога, так і постійний супровід подружжів, сприяння батькам у вихованні нащадків та передавання віри прийдешнім поколінням.