Дослідники з Прикарпаття під час роботи у церкві Погінського монастиря натрапили на невідому раніше старовинну ікону «Небовзяття (Вознесіння) Святого Онуфрія». Наукова експедиція організовувалася у межах підготовки нової книги «Погоня».
Про це агентству Укрінформ повідомила співавторка майбутнього видання, докторка мистецтвознавства та професорка кафедри дизайну і теорії мистецтва Прикарпатського національного університету Надія Бабій.
За її словами, під час польових досліджень фахівці фіксували старі вівтарні композиції, що збереглися у стінах обителі. Настоятель монастиря, отець Терентій, згадав про чудотворний образ Святого Онуфрія у старому храмі. Проте дослідниця одразу засумнівалася у такому статусі ікони. На верхівці вівтаря розташовувався декоративний картуш із молитовним написом до святого. Скориставшись драбиною, науковці виявили, що елемент тримається лише на дрітках. Після його демонтажу під ним і ховався раніше невідомий образ «Небовзяття (Вознесіння) Святого Онуфрія», який відкрили просто на очах у духовенства.
Як пояснила Бабій, архівні документи свідчать: на місці нинішнього образа святого Миколая колись була розташована ікона «Причастя святого Онуфрія». Другий ярус містив композицію «Смерть і поховання Святого Онуфрія», а центральний вівтар прикрашало саме «Небовзяття (Вознесіння) Святого Онуфрія».
Вона додала, що всі ці святі лики розташовувалися один над одним на вівтарній конструкції кінця XVIII століття. Найнижчим елементом мала бути сцена «Причастя святого Онуфрія», де він зображений на колінах перед чашею терпіння та терновим вінком, що уособлює зречення земних цяцьок. Саму ікону «Причастя святого Онуфрія» знайти не вдалося, її ідентифікували виключно за візитаційними актами.
Дослідниця підкреслила, що святий Онуфрій виступає втіленням чернечого ідеалу, через що його часто зображують у обителях Василіанського чину.
«Старий монастир у Погоні теж носив ім’я святого Онуфрія», — нагадала Надія Бабій.
Робота над книгою «Погоня», за її словами, тривала близько року. До видання увійшли спогади отця Никодима, який є релігійним діячем та відроджував святині УГКЦ, про Погінську Богородицю, а також загальний літопис монастиря.
Професорка запевнила, що автори прагнули показати обитель як потужний культурний та господарський осередок із відновленими унікальними книжковими зібраннями. У читачів викличе подив інформація про великі масиви літератури XVI–XVII століть, випущеної у Венеції, Мілані, Флоренції та інших європейських центрах. Дослідники реконструювали розташування усіх вівтарів і описали життя монастиря до періоду занепаду на початку XX століття та остаточного знищення радянським режимом. Ця праця покликана повернути українцям правдиву, спотворену у минулому історію.
Окрім цього, науковиці вдалося розшукати архівні матеріали, що проливають світло на появу та подальшу долю Погінської Богородиці.
За даними видавництва «Лілея – НВ», над книгою «Погоня» працювали М. Вуянко, О. Єгрешій, А. Гресько, Н. Бабій та В. Твердохліб.
Сам Монастир Успіння Матері Божої функціонує як діючий чоловічий греко-католицький осередок Чину Святого Василія Великого в селі Погоня на Івано-Франківщині. Обитель славиться чудотворною іконою Богородиці, поява якої овіяна численними переказами.
Важливою віхою в історії святині стало 27 червня 2001 року, коли цей образ отримав благословення від Папи Римського Івана-Павла ІІ під час його історичного візиту в Україну.