Першого вересня більшість православних спільнот світу, а також католики візантійського обряду святкують індикт, який знаменує собою старт нового літургійного року.
Історія виникнення та еволюція дати
У Ромейській імперії індиктом йменували момент початку збору щорічних державних податків. Оскільки аграрний збір припадав на осінню пору, в більшості регіонів імперії цей період починався саме у вересні.
Спочатку, починаючи з першого століття по Р.Х., офіційним днем старту індикту вважалося 23 вересня — дата осіннього рівнодення та день народження імператора Августа. Проте вже у V столітті цю подію перенесли на 1 вересня, а після державного розпорядження імператора Юстиніана у 537 році, яке зобов'язувало датувати всі офіційні папери з першого вересня, цей день остаточно закріпився як початок нового року.
Церковні інституції почали застосовувати це літочислення ще з IV століття, ймовірно, тоді ж встановивши і саме свято Індикту в церковному календарі. Через це аж до настання другого тисячоліття святкування могло відбуватися як 23-го, так і 1-го вересня.
Богословське значення свята
Оскільки термін безпосередньо пов'язаний із фінансовими податками, в основі духовного осмисленого сприйняття свята лежать рядки Святого Письма: «Господь... послав мене благовістити вбогим, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господнього помилування» (Іс. 61:1-2 та Лк. 4:18-19). Обрані євангельські читання від Луки наголошують, що новорічний день має перетворитися на час прощення й анулювання боргів, адже завдяки присутності Христа серед вірян будь-яке писання повинно «збутись нині» (пор. Лк. 4:21).
У давньому Константинополі ця дата відзначалася з особливою помпезністю. Як зазначає отець Василь Рудейко, згідно з давніми патріаршими типіконами, Патріарх міг проводити кілька вечірніх богослужінь поспіль — спочатку в храмі Святої Софії, потім в іншій церкві, а згодом у монастирській обителі. Сьогодні ж це свято набуло статусу рядового.
Традиції сучасного літургійного року
«У сучасній Церкві це свято відзначається значно простіше, ніж колись. Сьогодні воно радше є даниною традиції. Фактично відлік церковного року починається святом Різдва Пресвятої Богородиці, яке є першим великим святом літургійного року. Завершується церковний рік також богородичним святом — Успіння Пресвятої Богородиці. Потім іде ще Усікновення, але в цілому виглядає так, ніби Богородичні свята охоплюють Господські, і таким чином увесь літургійний рік, від вересня до серпня, немовби замкнений у цей колообіг», — пояснює о. Рудейко.
Слово походить від латинського поняття, що означає «постанова» або «оголошення». Так називали імператорські едикти про проведення оцінки майна громадян із фіскальною метою. Згодом цей термін почав означати 15-річний часовий цикл та день його відліку, а згодом поширився і на інші сфери громадянського життя. Цей фінансовий рік не збігався з астрономічним, який ведуть ще від реформи Юлія Цезаря 46 року до Христа з 1 січня.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##