У неділю, яка випадає найближче до 11 жовтня, релігійні громади візантійського обряду вшановують пам'ятну дату — Отців VII Вселенського Собору 787 року, який успішно зупинив початкову хвилю іконоборчого руху. Цього року ця пам'ть припадає на 11 жовтня.
На світанку VIII століття у межах Візантійської імперії з різних причин почали ставити під сумнів традицію шанування сакральних образів. Протягом перших семи століть християнська думка осмислювала таємницю особи Ісуса Христа: чи є Він Богом, людиною, чи поєднує обидві природи? Яким чином взаємодіють ці єства, а також Його волі та дії?
Різноманітні відповіді на ці питання часто породжували хибні тлумачення та єресі. Водночас богослови докладали зусиль для спростування облудних вчень. Висловлювання Отців Церкви проходили перевірку на зібраннях церковних єрархів та провідних мислителів, після чого затверджувалися як незмінні догми.
Таким чином, до VIII століття відбулося шість Вселенських Соборів, які подолали головні єресі та розкрили основоположні істини про постать Христа. Іконоборство стало черговим христологічним збоченням, де під приводом полеміки довкола зображень применшувалася людська природа Спасителя. Ситуація ускладнювалася арабською експансією та впливами юдаїзму, які категорично заперечували можливість візуалізації Бога. До того ж певні релігійні практики на межі магії, коли фарбу з ікон зшкрібали для додавання до Євхаристії, лише підливали оливи у вогонь.
Невдовзі скептичне ставлення та насмішки переросли в жорстокі гоніння, ініційовані верхівкою влади. У 726 році імператор Лев ІІІ Ісавр підписав декрет, спрямований проти ікон, а вже у 730 році їх повністю заборонили по всій імперії. Незгодних з такими наказами ув'язнювали або страчували, а репресії торкнулися багатьох єпископів і ченців.
Під час собору 754 року, скликаного імператором Костянтином V Копронімом, шанування образів офіційно назвали ідолопоклонством і заборонили загальноцерковно. Храми масово позбавляли ікон, розписи забілювали, залишаючи лише хрести, а замість ликів створювали орнаменти з рослин, садів та архітектури. Під заборону потрапило й вшанування Богородиці разом зі святими, а пов'язані з ними реліквії підлягали оскверненню.
Як і перед попередніми зібраннями, виникла потреба у богословському обґрунтуванні іконопочитання. Ключову роль у цьому відіграв святий Йоан Дамаскин, який написав «Три Слова на захист ікон», що згодом склали основу рішень VII Вселенського Собору.
Імператриця Ірина за підтримки Патріарха Константинопольського Тарасія скликала Собор у Нікеї 787 року. Головний акцент було зроблено на таємниці Божого Втілення. Оскільки Христос прийшов у реальному тілі й поєднав повноту божества з повнотою людськості, Його можна зображати матеріальними засобами. Це стосується і Богородиці, ангелів та святих, чиї біблійні явища найчастіше описуються в людській подобі.
Собор закріпив істину про реальну присутність Христа у Його зображеннях, де поклоніння образу скеровується до Первообразу, при збереженні відмінності їхніх сутностей. Через ікону людина будує духовний зв'язок з Особою, а не поклоняється фарбі чи дошці. Відрізняється і характер служіння: з Особою ми спілкуємося, а до зображення виявляємо зовнішню повагу через уклін, цілування чи хресне знамення.
Окрім цього, ікона нагадує про те, що спасіння охоплює увесь матеріальний світ. Через звичні матеріальні елементи ікона відкриває нам незбагненну Божественну реальність.
Попри те, що праці св. Йоана Дамаскина стали фундаментом соборного вчення, у неділю біля 11 жовтня віряни вшановують усіх учасників Собору, які закріпили це вчення для вселенської Церкви. Богословський зміст ікон детально розкривається у літургійних текстах цього дня.
У православному світі VII Собор вважається останнім Вселенським, через що в богослужіннях його Отцям часто звучить число 7 як символ повноти. Застосовуючи старозавітні прообрази, шість попередніх Соборів, увінчаних сьомим, порівнюють із творенням світу за шість днів, із Законом, що завершився Благодаттю, та з діянням пророка Єлисея, який сім разів схилявся над померлою дитиною, повертаючи її до життя.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##