Другого жовтня віряни візантійського обряду вшановують святих мучеників Кипріана та Юстини. У Римському Мартиролозі їхнє свято припадає на 26 вересня.
Якби не поширений сьогодні в інтернеті культ «надзвичайно потужної» молитви до Кипріана, ці постаті — попри дивовижну розповідь про навернення колишнього мага — могли б розчинитися серед безлічі інших маловідомих святих щоденного літургійного календаря.
У пошуках універсального релігійного ритуалу на всі життєві випадки саму біографію Кипріана та Юстини часто забувають. Що вже й казати про такі шедеври ораторського мистецтва, як «Похвальне слово святому священномученику Кипріану» авторства св. Григорія Богослова. Тому спершу варто згадати реальні факти з життя мучеників та акценти Назіанзького святителя, а вже потім порівняти їх із тим, як сучасна масова культура перекручує саме поняття святості.
І літургійний календар, і св. Григорій Богослов іменують Кипріана священномучеником, тобто людиною у священному сані. У своєму «Слові» єпископ Назіанзу зазначає, що він був першим не лише в Картагенській Церкві та Африці, яка завдяки йому стала відомою, але й на всьому Заході та майже на Сході — у південних і північних країнах, куди доходила звістка про нього. Це іноді породжує плутанину, через яку цього святого плутають з Отцем Церкви III століття Кипріаном Картагенським. Хоча тоді й існувала думка про тотожність цих осіб, життєпис Кипріana і Юстини, яких вшановують 2 жовтня, відправляє нас до Антіохії початку IV століття.
Можливо, св. Григорія Богослова дещо дезорієнтувало те, що антіохійський Кипріан також був автором літературних творів. Певні з них увійшли до збірки житій святих «Acta Sanctorum», випуск якої у XVII столітті започаткував Жан Болланд. Саме це джерело приписує посланням св. Кипріана такий вплив, ніби вони збурювали весь світ, через що він згодом зазнав вигнання та прийняв мученицьку кончину.
Утім, цьому передувало навернення Кипріана, детальний опис якого зберігся в «Acta Sanctorum» та був відомий св. Григорію Богослову. У своєму довгому творі Кипріан відкрито засуджує власне минуле, приносиш це як сповідь Богу та прокладаючи шлях надії для інших грішників.
Кипріан походив із шляхетної та заможної родини, отримав блискучу освіту у філософії та інших науках, після чого зайнявся надзвичайно прибутковим на той час ремеслом — магією. Як писав св. Григорій Богослов, майбутній учень Христа колись був прислужником демонів та жорстоким гонителем.
Доля звела його з християнкою Юстиною, яку він надумав спокусити. Назіанзький святитель окремо наголошує на цнотливості дівки, підкреслюючи цінність чистоти як для незайманих, так і для одружених людей.
Звісно, на мага чекала поразка. Тоді він закликав на допомогу демона, але Юстина легко розпізнала підступ. За словами св. Григорія Богослова, чисті душі миттєво бачать небезпеку, тому дівчина відкинула інші методи й звернулася за захистом до Бога, обравши своїм Нареченим.
Єпископ Назіанзу, знаючи про загальні страждання вірян по світу,класично описує внутрішню боротьбу Юстини: окрім благань про допомогу до Діви Марії, вона використовувала піст та сон на голій землі, аби втихомирити пристрасті та здобути Боже милосердя через власне смирення.
Отримавши відсіч від імені Христа та духовних знарядь Юстини, демон перемкнувся на самого Кипріана. Використовуючи біблійні аналогії, св. Григорій порівнює навернення чаклуна з тим, як Саул звертався до Бога через музику Давида. Кипріан публічно сповідав свої гріхи перед громадою та на знак повного розриву з минулим спалив свої магічні книги, які коштували величезні гроші.
Аби навчитися справжнього смирення після колишньої гордині, він спершу служив дверником у храмі, а згодом став видатним пастирем. Щодо точного місця служення думки розходяться: св. Григорій вказує на Картаген, водночас інші джерела — на Антіохію.
Єпископське служіння Кипріана припало на часи гонінь імператора Декія. Спочатку його відправили у вигнання, але навіть на відстані він підтримував паству своїми листами, а згодом і сам загинув від меча. Під час тих самих переслідувань мученицьку смерть прийняла й Юстина. Могилу Кипріана довгий час не могли знайти, поки її місцезнаходження не відкрилося благочестивій жінці.
Згодом народний побожний культ перетворив колишнього мага на захисника від чаклунства та нечистої сили. Цікаво, що офіційні літургійні тексти жодним словом не згадують про такі «магічні властивості». Вони прославляють навернення святого, порівнюючи його з апостолом Павлом, а також вшановують чистоту Юстини та їхній подвиг мучеництва.
З часом поруч із літургією виникли паралітургійні практики, наприклад, відомий Акафіст до св. Кипріана, де лише фінальна молитва просить про звільнення від диявольського полону.
Справжньою загадкою залишається так звана «надзвичайно сильна молитва св. Кипріана», яка масово гуляє мережею. Повна богословських безглуздих абсурдів та суперечностей із Біблією, вона радше нагадує язичницьке заклинання чи словесний обірваний амулет на дверях дому. Акцент у ній робиться не на творця, а на власній магічній силі начебто проти будь-яких чарів.
Текст містить перелік святих, до яких Кипріан нібито апелює, хоча багато з них жили набагато пізніше. Серед них згадуються звичні для російської агіографії імена «святих митрополитів та чудотворців — Петра, Олексія, Йона, Филипа…». Це чітко демонструє сліди наративів «русского міра». Наприклад, Петро Ратенський переніс кафедру митрополита до Москви, а Йона посів місце замість Ісидора, який підтримував унію з Римом на Флорентійському Соборі.
Звідси й береться весь цей магізм, абрикадабра в текстах та спроба замінити живі стосунки з живим Богом на механічний мертвий ритуал. Це абсолютно суперечить постаті справжнього св. Кипріана, чия вченість та численні праці свідчать про те, як Бог підкорив нерозумність Своєму Слову (св. Григорій Богослов).
Підсумки проєкту
Цей матеріал опубліковано в рамках ініціативи РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для фінансової підтримки проєкту.
##DONATE_TEXT_BLOCK##