Щорічно 20 жовтня вірні візантійського обряду вшановують пам'ять святого мученика Артемія. Його шлях до віри почався під час тріумфу імператора Костянтина під знаком Хреста, а згодом високі державні та військові чини не стали на перешкоді тому, аби він віддав життя за Христа. У цей же день святого Артемія вносить до своїх святців і Римський Мартиролог.
Історичні свідчення та шлях до християнства
Відомості про земний шлях Артемія збереглися не лише у творах агіографії, а й у працях відомих античних істориків Амміана Марцелліна і Філосторгія. Походячи зі знатної римської родини, він у 312 році бру брати участь у легендарній битві на Мільвійському мосту. Тоді, перед протистоянням із Максентієм, імператор Костянтин Великий отримав видіння і наказав нанести зображення Хреста на прапори своєї армії. Здобута переконавча перемога надихнула Артемія на прийняття християнської віри.
Протягом певного часу він обіймав посади радника Костянтина, а також його наступника — Констанція II. Саме за дорученням останнього Артемій здійснив перенесення чесних мощей святих апостолів Андрія та Луки з Патр до Константинополя. Пізніше імператор призначив його намісником-воєначальником в Олександрії. На іконах цього святого нерідко зображують не лише як воїна в обладунках, а й у постаті правителя на троні.
Античне службойвище та конфлікт з Юліаном Відступником
Отриману владу Артемій спрямував на активну проповідь Євангелія в Єгипті та викорінення язичницьких вірувань. Як зазначається у богослужбовій стихирі вечірні, присвяченій святому, завдяки благодаті Духа він осягнув божественну мудрість Творця, викрив марноту ідолопоклонників та навернув чимало душ до Господа.
Утім, масштабне викриття торкнулося не лише звичайного люду, а й самого імператора Юліана Відступника. Зіткнувшись із правителем в Антіохії напередодні його походу проти персів, Артемій відкрито дорікнув йому за відродження язичницьких культів та передрік йому неминучу загибель у тій війні.
Мученицька кончина та посмертне вшанування
Реакція розгніваного монарха була миттєвою: Артемія звинуватили у причетності до вбивства брата імператора — Галла — та піддали жорстоким тортурам. Ледве живого страстотерпця кинули до в'язниці, де йому чудесним чином з'явився Сам Ісус Христос і дарував зцілення.
За легендою, що збереглася в житії, у той самий період вогонь з небець знищив храм Аполлона. Юліан Відступник звинуватив у підпалі християн і розгорнув нову хвилю масових репресій. Під час повторних тортур Артемія придавили величезною кам'яною брилою, а згодом обезголовіли мечем. Ці події надихнули святого Йосифа Піснеписця на створення канону Утрені, де мученик порівнюється з людиною, яка збудувала життя на духовному Камені.
Чесне тіло мученика викупила дияконеса Ариста і перевезла до Константинополя, де його урочисто поховали у храмі святого Івана Предтечі в Оксії. Згодом культ святого поширився у Патрах (у монастирі Богородиці Гірокомітісси), а у Греції він шанується як небесний покровитель поліції. На українських землях вшанування Артемія розпочалося з XI століття — ще у 1073 році частину його мощей передали до Києво-Печерської лаври.
З цими святинями пов'язаний і згаданий канон Утрені авторства Йосифа Піснеписця, адже фінальні пісні твору закликають вірних приходити до раки святого по зцілення та спасіння душі, вбачаючи у ньому щирого заступника перед Богом.
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##