За візантійським літургійним календарем, 22 листопада вшановується пам'ять святого апостола Филимона та його сподвижників. Більше деталей про цих постатей ми дізнаємося з новозавітного послання апостола Павла до Филимона, свідчень церковних Отців та богослужбових текстів цього дня.
Послання з ув'язнення та домашня церква
Своє послання апостол Павло написав під час перебування в ув'язненні в Римі або Ефесі. Він адресує привітання Филимону, «сестрі любій Апфії та Архипу, нашому товаришу боротьби, і його домашній церкві» (пор. Флм. 1, 2). За тоном лист нагадує звернення батька до сина, водночас охоплюючи всю релігійну громаду, яка збиралася в будинку Филимона в Колосах. Ймовірно, саме апостол Павло заснував цю общину і був духовним наставником для Филимона, Апфії та Архипа. «Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен» (Флм. 1, 19), — нагадує автор Филимону про його навернення у християнську віру, після чого просить прийняти Онисима як рідного брата.
Історія раба Онисима
Онисим був рабом Филимона, який утік від свого господаря. Зустрівшись із Павлом, він увірував у Христа, через що «апостол народів» звертається до Филимона: «Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима, що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний. Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце» (Флм. 1, 10-12). Саме через Онисима Павло передав листа Филимону, а також послання до всієї колоської общини (Кол. 4, 9).
Свідчення святих Отців про сподвижників
У каноні Утрені 22 листопада апостоли оспівуються так: «Світила світозорі показує Божественний град Колоський: священного Архипа, Филимона же і Апфію являючи, і Онисима славного, котрі просвічують світу краї». Збираючи вірян на спільну молитву у своєму помешканні, вони заклали основу тієї самої домашньої церкви, про яку згадує апостол Павло.
Святий Йоан Золотоустий зазначає, що Апфія була дружиною Филимона. Святий Амвросій називає Архипа єпископом у Колосах. Що стосується Онисима, то після повернення з листом від Павла він здобув свободу і, за деякими даними, став єпископом у Ефесі — саме під цим ім'ям очільника ефеської церкви згадує святий Ігнатій Богоносець.
Подальший життєвий шлях і служіння Филимона
Існують різні перекази щодо діяльності Филимона як єпископа в Колосах. Проте інші джерела та богослужбові тексти вказують на те, що пізніше він залишив рідне місто. «Віддалившись від вітчизни, дивним твоїм словом віддалених від Бога уловив ти і Сіону жителями, єрарше Филимоне, показав», — йдеться у 6 пісні канону Утрені свята.
Згодом літургійна традиція згадує його як єпископа Газького: «Спершу благ твоїх прилучився Газький град, якого явився ти намісником та єрархом спасительним і як священнопроповідник, Филимоне, взивати повелів: благословенний Бог отців наших» (пісня 7 канону Утрені свята).
Мученицька кончина
Житія святих описують їхню трагічну загибель за віру. За однією версією, язичники схопили Филимона, Архипа та Апфію під час богослужіння в Колосах: Архипа кололи ножами, в Апфію кидали каміння, а Филимона жорстоко побили. Інші ж свідчення говорять про те, що Филимон прийняв мученицьку смерть у Газі, після чого його тіло перевезли до Колос.
Як би там не було, вечірня стихира святому свідчить про глибоке шанування вірянами обох міст: «Град Газький тебе вшановує, світло пізнання через тебе, блаженний, узрівши; колосяни ж, маючи, як багатство, божественне твоє тіло, здобувають лікування і зрошуючу благодать завжди. Тим-то ми, що звершуємо пам’ять твою, рятуємось від бід, Филимоне славний, молитвами твоїми».
Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.
##DONATE_TEXT_BLOCK##