Двадцять третього вересня у східному християнському обряді відзначають день чудесного Зачаття святого пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Йоana. Ця подія має глибоке біблійне коріння: її детально описує Євангеліє від Луки, а богослужбові піснеспіви цього дня розкривають її особливий духовний зміст.
У перехідний період від Старого до Нового Завіту ізраїльський народ жив у постійному очікуванні Месії, якого обіцяли пророки. Люди разом із духовенством підносили молитви про прихід Спасителя, а кожна жінка мріяла народити Божого Помазаника. Через це глибокий біль переживали праведний священик Захарія та його дружина Єлисавета, які жили в містечку Ейн-Карем і довгі роки не мали дітей.
Захарія походив із черги Авії (Лк. 1, 5), яка була восьмою за списком (1 Хр. 24, 10), встановленим свого часу царем Давидом за участю Цадока (1 Хр. 24, 3). Він ніс службу в Єрусалимському Храмі, виконуючи свої обов'язки: запалював світло, приносив жертви та кадило, а також молився про народження довгоочікуваного Месії для всього народу.
Під час чергового служіння Захарії випав жереб увійти до святилища, щоб звершити кадіння (Лк. 1, 9). Саме тоді перед ним з'явився архангел Гавриїл і вимовив: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх... і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї» (Лк. 1, 13-15).
Біблійний діалог та сумніви Захарії
Богослужбові тексти вечірні 23 вересня пропонують цікаву інтерпретацію цієї зустрічі, подаючи її як розмову між архангелом та священиком. Коли небесний вісник сповіщає радісну новину, Захарія висловлює сумнів. Згідно зі стихирами, його відповідь звучала так: «Я ж прийшов благати про спасіння для людей, а не про дитину, як ти віщуєш... Як же справдиться те, що ти кажеш, коли Єлисавета неплідна, а я вже старий?»
Священик зосередився на загальнонародній потребі — спасіння, яке мав принести Месія, — вважаючи особисті прохання другорядними. Він просто не міг уявити, як народження дитини у його похилому віці пов'язане з приходом Спасителя. Це яскравий приклад того, як людина часом просить Бога про одне, а коли молитва отримує відповідь, дивується чи навіть опирається, бо Творець діє зовсім не так, як очікувалося.
На це Гавриїл відповів словами, зафіксованими в Євангелії: «Я — Божий архангел, і що мені наказано, те й кажу тобі... За те, що ти не повірив моїм словам, ти станеш глухим і німим аж до дня, коли все це здійсниться». Так Захарія втратив дар мови і залишався німим до самого народження сина, повернувшись додому після завершення служби в храмі.
Значення зачаття у християнській традиції
Головною подією, яку прославляють у цей день, є слова євангеліста: «Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка» (Лк. 1, 24). Літургійні тексти наголошують, що саме з моменту зачаття, а не народження, починається земне життя людини: «Сьогодні з неплідної утроби проріс овоч молитви — Іван Предтеча». Згодом Церква неодноразово спиратиметься на це богословське розуміння, захищаючи право на життя ненароджених діток.
Вшановуючи Зачаття Йоана Хрестителя, Церква підкреслює святость подружнього життя на противагу хибним поглядам, які часом відкидають стосунки між чоловіком і жінкою. У кондаку свята співається про радість Захарії та Єлисавети, які достойно зачинають майбутнього Предтечу. На іконах цього свята подружжя часто зображають в обіймах.
Звертаючись до Єлисавети та Захарії, тропар свята кличе їх до радості, адже неплідна жінка зачала «світильника сонця, який має просвітити всю вселенну», а майбутній пророк стане Предтечею Всевишнього.
Супруги щиро молилися і про порятунок усього народу, і про власне батьківство, і Господь єдиним дивом об'єднав обидві відповіді. Йоан Хреститель став тим, хто вказав людству на омріяного Месію. Як співається у вечірніх стихирах: «Це агнець Божий, що бере гріхи світу... Моли його, блаженний Предтече, щоб дарував прощення гріхів тим, хто тебе вшановує».