Тоді як східна християнська традиція увічнює постійний захист Пречистої Діви у свято Покрови, західний обряд відзначає близьке за духом свято 24 вересня — Матері Божої Милосердя.
Витоки цього дня сягають епохи експансії мусульманських армій на півдні Європи. Протистояння між ними та об'єднаними силами Сицилії, Іспанії та Франції тривало з VIII по XV століття. Внаслідок регулярних піратських нападів на прибережні регіони чимало християн опинилося в неволі.
Для порятунку бранців почали створюватися спеціальні чернечі утворення. Першим у Франції виник Орден Пресвятої Трійці, відомий як тринітарії. А вже 1218 року в Іспанії святий Петро Ноласко під враженням від одкровення Богородиці заснував Орден Мерседаріїв (назва походить від іспанського слова "Merced", що означає "Милосердя"). Здебільшого до нього входили лицарі, які захищали атаковані узбережжя, викуповували невільників, а іноді й самі ставали заручниками заради порятунку інших.
Король Арагону Яків офіційно затвердив цей орден у Барселоні 1223 року, а у 1235 році цю подію підтвердив Папа Григорій ІХ.
Саме в середовищі мерседаріїв сформувалося це свято, яке впродовж століть відзначали по-різному. Воно різнилося назвами (серед них — Зішестя Пресвятої Діви Милосердя, Мати Божа Викупу, Посаг Богородиці, Об’явлення Діві Марії св. Петрові Ноласко у барселонянському хорі чи Заснування Ордену Мерседіаріїв), датами (окрім 24 вересня, це могло бути 1 серпня або найближча неділя до цієї дати), а також рівнем поширення. Спочатку це був внутрішній день ордену, який відзначали з великою помпезністю. Згодом традиція охопила Францію та Іспанію, а з 1696 року стала загальноцерковною для всього латинського обряду.
Особливості сучасного вшанування
Сучасну назву та дату — Мати Божа Милосердя і 24 вересня — остаточно закріпили після Другого Ватиканського Собору як довільний спомин. Особливо урочисто цю дату й досі відзначають самі мерседарії, а також регіони, які перебувають під особливим заступництвом цієї Богородиці, зокрема Філіппіни, Барселона та Домініканська Республіка.
Втім, глибинна ідея свята зрозуміла кожному християнину. Ще у 1980 році Папа Іван Павло ІІ видав енцикліку “Dives in misericordia” («Бог багатий милосердям»), у якій окремий розділ присвятив “Матері Милосердя”.
У документі зазначається, що Богородиця особисто пізнала велич Божого милосердя, про що вона проголосила під час зустрічі з Єлисаветою: “Милосердя Його з роду в рід на тих, які страхаються Його” (Лк. 1, 50). Найглибший досвід цього милосердя, як наголошував святий Іван Павло ІІ, вона здобула під час Хресної Жертви свого Сина на Голгофській горі. Саме тому Пресвята Діва Марія унікальним чином пережила це таїнство та власним серцем долучилася до об’явлення Божого милосердя світу.
Це пояснює, чому її заступництво поширюється на всіх знедолених: грішників, хворих, бідних, страждаючих, немічних та полонених. На старовинних іконах її зображують із розкинутим широким плащем, під яким знаходять прихисток люди різних станів.
Розмірковуючи над символізмом цього захисного плаща, Папа Франциск підкреслює, що під ним людство не почувається покинутим, адже заступництво Марії робить її Матір’ю кожного. “Під її плащ диявол не може пробратися”, — запевняє понтифік, наголошуючи на універсальності цього захисту, який рятує вірян не лише від земних негараздів, а й від того, “хто може погубити душу і тіло в пеклі” (Мт. 10, 28).
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##