Віряни візантійського обряду 26 вересня відзначають переставлення святого євангелиста й апостола Йоана Богослова, тобто його відхід до вічного життя. Ще одне вшанування святого припадає на 8 травня. Водночас християни західного обряду згадують Йоана Богослова 27 грудня.
Головним внеском цього апостола як для Східної, так і для Західної Церкви є створення значної частини новозавітних текстів, до яких належать Євангеліє, три послання та книга Одкровення (Апокаліпсис).
Ісус покликав Йоана разом із його братом Яковом під час їхнього рибальства з батьком Заведеєм. Як зазначається в Євангеліє від Марка (1, 20), почувши заклик, вони «покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним».
Йоан та Яків отримали від Христа ймення «Воанергес, що означає — Сини грому» (Мр. 3, 17) і ввійшли до кола дванадцяти найближчих учнів. Зокрема, Йоан разом із Петром та Яковом був свідком найважливіших подій: воскресіння дочки Яіра, Преображення Господнього, промови на Оливній горі та моління Ісуса в Гетсиманському саду перед стражданнями.
У власній книзі Йоан іменує себе «учнем, якого любив Ісус». Цей текст, написаний наприкінці І століття значно пізніше за синоптиків (Матея, Марка і Луку) з метою богословського осмислення місії Христа, відкриває нові деталі. Під час Тайної Вечері він сидів поруч з Ісусом (Йо. 13, 23). На прохання Петра Йоан запитав про зрадника, на якого Учитель вказав зануреним шматком хліба. Передання називає його «наперсником», оскільки він прихилив голову до грудей Христа, що символізує глибинне осягнення Божественної любові.
Через це за євангелистом закріпилося й інше визначення — «апостол любові». У Гетсиманському саду, попри втому і сон, він не покинув Учителя після його арешту, пішовши слідом до двору первосвященика, а згодом і на Голгофу.
Четверте Євангеліє згадує присутність «улюбленого учня» та Матері Божої біля хреста. Звертаючись до них, Ісус промовив: «Жінко, ось син твій», а до учня: «Ось матір твоя» (Йо. 19, 26–27). У духовзмісті це означало довіреність усіх вірян під опіку Богородиці, а в реальному житті — турботу Йоана про неї. На місці їхнього єрусалимського будинку нині зведено храм Успіння Пресвятої Богородиці, який належить німецьким бенедиктинцям.
У літургійних текстах зазначається, що Христос довірив Діві Марії апостола як дівственника, наказавши берегти її. Звідси походить ще один титул святого в церковному календарі — «дівственник».
Згідно з переказами, після Успіння Богородиці Йоан здійснював місіонерську діяльність в Ефесі та інших центрах Малої Азії, згаданих на початку Одкровення. Про обставити появи цієї книги автор зазначає: «Я, Йоан, брат ваш і спільник у скорботі… був на острові, званому Патмос, – за слово Боже і за свідчення Ісуса» (Од. 1, 9). Це сталося, імовірно, в період гонінь імператора Нерона в 60-х роках. Багато символів твору завуальовано викривають ворожу до Бога імперську систему, даруючи вірянам надію на її неминучий кінець.
Попри переслідування, Йоан єдиний серед апостолів уникнув мученицької смерті та дожив до глибокої старості. На це натякають слова Христа, звернені до Петра: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?» (Йо. 21, 22).
За свідченням переказів, у старості апостол через слабкість повторював лише одне настановлення: «Діти, любіть один одного». Ця ж ідея пронизує три послання Йоана Богослова.
Помер і був похований святий неподалік Ефеса. У VI столітті на місці його поховання звели Базиліку святого Йоана Богослова, руїни якої збереглися біля турецького Сельчука. Із цим місцем пов’язане свято 8 травня, коли, за легендами, на могилі з'являвся тонкий шар цілющого праху та пахощі мира. Існує також переказ про те, що згодом учні не знайшли тіла апостола в домовині, бо воно було взяте до небес.
Богословські тексти наголошують на глибині розуміння святим божественних таємниць. Його Євангеліє починається величними словами: «Споконвіку було Слово…» (Йо. 1, 1), де Словом виступає Ісус Христос, чия божественність є головною темою твору.
Вечірні стихири описують його як тайновидця невимовних одкровень та тлумача вищих таємниць, який передав людям учення про Отця, Сина і Святого Духа.
Через піднесений характер його думки на іконах Йоана часто зображують разом із орлом — одним із символів Божої слави у видіннях Єзикиїла та самого Апокалипсиса. Подібно до того, як орел дивиться прямо на сонце, Йоан Богослов скерував свій погляд на Христа, черпаючи його любов для своїх послідовників, яких лагідно називав «дітоньками».
Проєкт і підтримка
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##