Щорічно 8 листопада християни візантійської традиції відзначають Собор архистратига Михаїла та інших безплотних сил, яких у побуті заведено називати ангелами. Окрім цієї дати, щотижневе богослужбове коло в цій традиції присвячує небесним силам кожен понеділок. Західна церква вшановує їх 29 вересня, фокусуючись переважно на архангелах, згаданих у Святому Письмі, — Михаїлі, Гавриїлі та Рафаїлі. У коптській традиції це свято відзначається 12-го числа кожного місяця.
Хто такі безплотні сили згідно з Біблією?
Усі ці святкування присвячені невидимому світу істот, які наділені розумом та свободою волі. На відміну від людства, вони не мають матеріального тіла (грецькою — σαρξ), проте, на відміну від творця, обмежені особливою невидимою оболонкою (грецькою — σωμα). Саме тому до них найбільш коректно застосовувати визначення “безплотні сили”.
Вони регулярно згадуються на сторінках Біблії як “служебні духи, що їх посилають на допомогу тим, хто має успадкувати спасіння” (Євр. 1, 14). Часом вони постають у людській подобі або як надприродні створіння, чий вигляд складно описати словами, наприклад, херувими у видіннях пророка Єзекиїла.
Завдяки тісному зв'язку з Богом ці істоти мають неймовірну могутність. Їхня поява завжди свідчила про Божу присутність, а їхні слова сприймалися з такою ж вагою, ніби говорив сам Господь. Звідси походить і назва “αγγελος”, що означає “посланець”. Бувши враженими їхньою величчю, люди іноді намагалися віддати їм найвищу шану, але вісники зупиняли це, нагадуючи, що поклоніння личить лише Єдиному Богу. Навіть апостол Павло у Посланні до Колосян критикував вірян за надмірне звеличення ангелів, яких вони ставили вище за Христа.
Однак частина ангелів на чолі з Люцифером через бунт відмовилася від єдності з Богом і перетворилася на занепалих істот (демонів). Книга Одкровення докладно розповідає про битву вірних ангелів проти бунтівників, яку очолив Михаїл, чиє ім'я дослівно перекладається як “Хто як Бог?” у відповідь на амбіції Люцифера. Візантійський обряд наділив його почесним титулом архистратига — головнокомандувача небесного війська.
Зміцнене Божою міццю небесне воїнство здобуло перемогу: “І скинуто великого дракона, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить увесь світ, — скинуто на землю, і ангели його з ним попадали” (Од. 12, 9). Через це під час Божественної Літургії 8 листопада звучить євангельський уривок, де Ісус Христос наголошує на своїй божественній природі словами: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба” (Лк. 10, 18).
Літургійне вшанування безплотних сил
Під час Вечірні на свято Собору архистратига Михаїла та інших сил церква пропонує вірянам три читання зі Старого Завіту. Хоча ім'я Михаїла там не згадується напряму, тексти описують події, тісно пов'язані з цією темою. Йдеться про зустріч Ісуса Навина під Єрихоном із загадковим очільником Господнього війська (І. Н. 5, 13-15) та покликання Гедеона ангелом до боротьби проти мідіян (Суд. 6, 2. 7. 11-24). Третьою паремією є пророцтво Ісаї (Іс. 14, 7-20), де згадується падіння Люцифера через гординю: “Твоя пиха й музика на гарфах у Шеол провалилась... Як же ж це ти впав із неба, ти, блискучий сину зірниці?”
Літургійні піснеспіви 8 листопада прославляють як безплотні сили загалом, так і “першого серед архангелів” Михаїла. Останній постає у текстах як той, хто невпинно “стоїть перед трисяйним Божеством”, возносить йому хвалу та мандрує світом, виконуючи волю Творця.
На утренньому каноні свята звучать також згадки про архангела Гавриїла — Божого посланця під час Благовіщення. До нього та до Михаїла церква звертається з молитвою випросити у Бога “прощення гріхів, і благодать, і ласку в день суду” та захистити від будь-яких небезпек.
Вплив ангелів на життя людини
У народній традиції роль безплотних сил найчастіше асоціюється з порятунком у критичних ситуаціях. Саме тому величезною пошаною користуються ангели-охоронці, яких Бог приставляє до кожного християнина від моменту прийняття Таїнства Хрещення. Під час церковних богослужінь лунає постійне прохання про “ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших”. Як зазначав Микола Кавасила, ангел дається кожній людині з народження, і щоб він не відступив через наші гріхи, а продовжував наставляти на правильний шлях, віряни звертаються до нього у молитвах.
Діяльність небесних сил є надзвичайно різноманітною, адже вони поділяються на чіткі ранги. Дев'ять ангельських чинів, розташованих за ступенем віддаленості від Божої слави до наближення до людства, описав Псевдо-Діонісій Ареопагіт у своєму трактаті “Небесна єрархія”: серафими, херувими, престоли, господьства, сили, влади, начала, архангели й ангели. Під час проскомидії священник вирізає окрему частичку на їхню честь, а літургійні тексти нагадують, що служба звершується спільно з усіма небесними силами.
Історія встановлення свята
Вибір дати свята Собору архистратига Михаїла та інших сил безпосередньо пов'язаний із кількістю ангельських чинів. У часи, коли літургійний рік розпочинався в березні, листопад був дев'ятим місяцем. А восьме число символізує майбутню повноту часів, коли “Син Людський прийде у славі Отця Свого зі святими ангелами” (Мр. 8, 38).
Безпосереднім поштовхом до офіційного встановлення свята стали зловживання, про які йдеться у 35-му правилі Помісного Лаодикійського собору (сердина IV століття): християнам заборонялося залишати церкву заради поклоніння ангелам і влаштування окремих зібрань, що прирівнювалося до ідолослужіння.
Особливості іконографії свята
На іконах архистратиг Михаїл традиційно зображується в обладунках та з мечем у руках. Гавриїла легко впізнати за жезлом — символом влади, який іноді роблять розквітлим (як алюзія на жезл Арона або дерево життя). Західна традиція частіше зображує його з лілією як символом чистоти Діви Марії. Архангел Рафаїл, відомий за Книгою Товита, тримає скриньку з ліками (його ім'я означає “Бог зцілює”). Апокрифічна книга Еноха називає ще п'ятеро імен: Уриїл, Селатиїл, Єгудиїл, Варахиїл та Єремеїл.
На соборних іконах усі безплотні сили зображені разом. На передньому плані вони часто тримають “зерцало” — дзеркало з ликом Христа, а біля їхніх голів можна помітити “слухи” (стрічки), що символізують прийняття та передачу Божих одкровень людям.
Пошанування ангелів глибоко вкорінене в християнстві, проте уявлення про них виходять далеко за його межі. Згадки про ангелів як Божих посланців важливі для юдаїзму, а Мікаїль та Джебріль є відомими персонажями Корану. Навіть образи античних амурчиків, що збереглися до нашої епохи, доводять, що усвідомлення існування невидимого світу було притаманне людству в усі часи.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##