Тринадцятого вересня віряни візантійського обряду вшановують пам'ять Оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі. Ця подія передує одному з головних свят церковного року — Воздвиженню Чесного і Животворчого Хреста. Історично саме посвячення єрусалимського храму було первинним і головним торжеством, тоді як вшанування Хреста сформувалося дещо пізніше як його частина.
Ще в IV столітті, коли християнство здобуло свободу у Візантійській імперії завдяки зусиллям рівноапостольних царя Костянтина та його матері Олени, Єрусалим лежав у запустінні. Після його захоплення та руйнування римським імператором Титом у 70 році місто тривалий час перебувало під владою язичників. Вони вигнали юдеїв, а християнські святині засипали землею, звівши на їхньому місці храми для власних божеств.
Місця, пов'язані з земним життям Ісуса Христа, тривалий час передавалися переважно усно. Костянтин та Олена вирішили відшукати та відродити ці святині. На той час Голгофа і Гріб Господній були засипані, а зверху стояло язичницьке капище Венери.
Цариця Олена особисто прибула до Єрусалима, знесла язичницькі споруди та розпочала масштабні розкопки. На місці розп'яття та поховання Спасителя було знайдено три хрести, серед яких чудотворним способом виявили саме той, на якому прийняв смерть Ісус. Одразу після цього стартувало будівництво величного храму Христового Воскресіння, що охопило і Голгофу, і Гріб Господній. Роботи тривали десять років.
Будівництво завершилося 335 року, вже після смерті Олени. Урочисте освячення нового храму відбулося 13 вересня того ж року за участю єрархів з усіх куточків імперії. Імператор Костянтин також наказав прибути туди й учасникам Тирського собору — аріанського зібрання, яке виступало проти святого Атанасія Олександрійського (їхні рішення згодом скасував Константинопольський Собор 381 року).
Головні події та подальша доля святині
У новоосвяченому храмі Воскресіння урочисто поклали знайдені реліквії — Чесний і Животворчий Хрест. Цей день став також днем духовного очищення всього Єрусалима від язичницьких слідів. Видатний церковний історик Євсевій у своїх описах урочистостей 13 вересня 335 року називав храм Воскресіння символом Нового Єрусалима.
Святкування Оновлення швидко стало надзвичайно популярним і тривало цілих вісім днів, включаючи і день Воздвиження Чесного Хреста. Відома паломниця Сильвія Аквітанська (Етерія) у власних щоденникових записах зазначала, що обидві ці події відзначалися спільно.
Ситуація змінилася у 614 році, коли Єрусалим захопили перси, які зруйнували храм (згодом його відбудовували неодноразово). Щоб уберегти Хрест Господній від знищення, його вивезли до Константинополя. Через це свято Оновлення храму втратило колишній масштаб, поступившись першістю Воздвиженню, а саме Оновлення перетворилося на передсвятковий день.
Проте між цими двома датами існує глибокий зв'язок, подібний до зв'язку між Христовим Розп'яттям та Воскресінням. У народі свято Оновлення храму часто йменували «Воскресінням словучим», підкреслюючи, що воно лише словесно прославляє Воскресіння, не маючи повноти пасхальної слави.
Духовний сенс свята для вірян
Розмірковуючи про освячення храмів, літургійні тексти 13 вересня нагадують про головну мету зведення церков по всьому світу — створити видимий зв'язок між небесним світом і оновленим людством. Відвідуючи храм для спільної молитви, людина підтверджує своє прагнення бути частиною цієї спільноти. Особливо яскраво це звучить у тогочасних тропарях, які просять Бога утвердити святу оселю та прийняти людські молитви.
Утреня свята гармонійно поєднує цю подію зі старозавітними прообразами: як Мойсей здвинув скинію, а Соломон присвятив храм жертвами, так і сучасні віряни з вірою поспішають до Нового Єрусалима, просячи прощення гріхів.
Як і в будь-якому іншому святі літургійного року, центральною фігурою залишається Христос. Як колись занедбані та зруйновані місця розп'яття та воскресіння були відновлені, так і сам Христос оновлює людські душі, зранені гріхом, даруючи їм нове життя.
Церковні стихири закликають вірян залишати стару людину в минулому, оновлюватися духом і уникати всього, що веде до духовної смерті, гідно шануючи день духовного оновлення.
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##