Історія вшанування святих
Щорічно 14 жовтня вірні візантійського обряду вшановують пам'ять чотирьох мучеників — Назарія, Гервасія, Протасія і Келсія. Походження цього культу пов'язане із Заходом, а саме з містом Медіолан (сучасний Мілан). Спочатку їхні імена вшанували окремо одне від одного. Донині в Латинській Церкві пам'ять Гервасія та Протасія припадає на 19 червня, а Назарія і Келсія — на 28 липня.
Передусиллям для об'єднання їхньої історії стало протистояння єпископа Медіоланського св. Амвросія з Юстиною — матір'ю юного імператора Валентиніана ІІ, яка симпатизувала аріанам. Вірним ортодоксальної віри був потрібен духовний опертя і прапор божественної підтримки. Крім того, св. Амвросій зводив базиліку (тепер відому як Сан-Амброджіо), де заповів поховати себе після смерті, а для її освячення буликрай необхідні мощі мучеників. Виявлення решток ранньохристиянських мучеників, братів-близнюків Гервасія і Протасія, які вирізнялися велетенським як на той час зростом (близько 180 см), ідеально вирішило обидва завдання.
Згодом єпископ Медіолану описав цю знахідку в посланні до своєї сестри Марцеліни, що й стало найдавнішою версією Житія свв. Гервасія та Протасія, адже на той момент їхні імена були практично забуті. Тіла знайшли майже випадково під час розкопок біля могил інших, більш відомих на той час мучеників, яким передувало видіння уві сні св. Амвросію. Біографічні дані святих стали відомі завдяки стародавньому сувою, знайденому безпосередньо в їхньому похованні.
Ця знахідка відбулася 17 червня 386 року. Св. Амвросій організував загальнонародні моління, просячи у Бога знаку автентичності віднайдених решток і видінь. Протягом цього часу зафіксували чимало зцілень хворих та вигнання нечистих духів. Вже 19 червня мощі урочисто перенесли до новоствореної базиліки — саме цю подію донині відзначає Латинська Церква.
Щодо мощей Назарія і Келсія, то св. Амвросій віднайшов їх приблизно через десять років на околицях Медіолану в одному із садів. Тіло Назарія транспортували до базиліки св. Апостолів, а на честь Келсія звели нову святиню неподалік місця виявлення поховання.
Окрім згаданого листа медіоланського єпископа до Марцеліни, про перенесення мощей свв. Гервасія та Протасія свідчили й інші очевидці: диякон Павлин у праці «Житіє Амвросія» та св. Августин у своїй «Сповіді». Житія Назарія і Келсія датуються значно пізнішим епохою — проміжком між 422 та 450 роками. Згодом життєписи усіх чотирьох мучеників почали тісно переплітатися та увійшли на Схід як єдиний наратив. Константинопольська Церква встановила датою їхньої мученицької кончини саме 14 жовтня.
Життєвий шлях та подвиг мучеників
Агіографічна традиція мучеників Гервасія, Протасія, Назарія і Келсій поєднує дві окремі історії першого століття, які зрештою перетнулися. З одного боку, юний римлянин Назарій мандрував територією Італії та Галлії (регіонів, де вперше почали шанувати його культ), проповідував християнство, зустрів хлопчика Келсія, охрестив його та навчав істинам віри, зазнаючи утисків за Христа. З іншого боку, близнюки Гервасій і Протасій, сини християнських мучеників Віталія й Валерії, через сповідування своєї віри опинилися у медіоланській в'язниці.
Під час візиту до Медіолану Назарій познайомився з ув'язненими братами і почав їм служити. Спочатку римлянина просто побили та вигнали, зберігши життя. Проте під час другого візиту, вже разом із Келсіем, їх обох кинули до темниці та стратили мечем. Схожу мученицьку смерть прийняли і Гервасій із Протасіем.
Місцеві віряни з великою пошаною поставилися до тіл страчених. Гервасій і Протасій спочатку знайшли спокій у помешканні одного християнина. Завдяки мощам Назарія та Келсія зцілилася паралізована дочка іншого чоловіка — Кератія, який і поховав їх у своєму саду, де через три століття їх відшукав св. Амвросій.
Сьогодні літургійні тексти 14 жовтня розглядають Назарія, Гервасія, Протасія і Келсія виключно разом, як тих, хто «в однодумній доблесті постраждали». Численні чудеса, які траплялися через їхні реліквії після їхньої земної кончини, нагадують про небесне заступництво святих мучеників, які «точать зцілень струмені і гойно напоюють серця благочестивих Божественною благодаттю».
Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ «Свята Літургійного року».
МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.
##DONATE_TEXT_BLOCK##