Вебсайт православного суспільства

Це місце, де люди можуть знайти духовний зв'язок з Богом...

На Таїнства в Капличці не має та не може бути кошториса.
Саме Бог є творцем Таїнства, а батюшка лише знаряддя в Божих руках.
"Рекомендовані" ціни не зобов'язують до сплати. Треби виконуються в будь-якому разі.

Церковний календар, 14 листопада: святий апостол Филип

13.11.2026 18:00 • RISU
Церковний календар, 14 листопада: святий апостол Филип

Українські вірні візантійського обряду вшановують пам'ять святого апостола Филипа (у сучасному правописі — Пилипа) 14 листопада, тоді як представники латинської традиції святкують цей день 1 березня. З цією датою також пов'язана назва Пилипівського посту, який слугує духовною підготовкою християн до величного свята Різдва Христового.

Цей піст зародився на Заході ще у V столітті, а згодом поширився і на Східні Церкви, де його вперше згадав Патріарх Царгородський Йоан Постник у VI столітті. Оскільки тривалість посту становить сорок днів перед Різдвом, він розпочинається одразу після дня вшанування апостола Филипа (Пилипа). Звідси й пішла назва періоду утримання, хоча сам апостол безпосередньо до нього не причетний.

У текстах Святого Письма згадуються двоє чоловіків на ім'я Филип. Перший входить до числа дванадцяти найближчих учнів Спасителя (Мт. 10, 3; Мр. 3, 18; Лк. 6, 14; Йо. 1, 43; Ді. 1, 13), а другий є одним із семи дияконів ранньої Церкви, обраних для соціального служіння (Ді. 6, 5; 21, 8).

Більшість церковних переказів відводять чільне місце саме першому з них. Біблійна та позабіблійна література найбільш детально розповідають про апостола Филипа, залишаючи мінімум відомостей про диякона. До небагатьох фактів про останнього належить згадка про те, як апостол Павло гостював у нього в Кесарії під час своєї подорожі до Єрусалиму. У Діяннях зазначається, що цей диякон мав «четверо дочок-дівчат, які пророкували» (Ді. 21, 9).

Про дочок апостола Филипа як його супутниць у проповідницькій діяльності також згадують пізніші джерела. Зокрема, Євсевій писав, що з ними особисто товаришував Папій — єпископ Ієраполя, де Филип прийняв мученицьку кончину. Грецький Менологій імператора Василія ІІ, створений у ХІ столітті, під 14 листопада описує життя апостола, його доньку Маріамну та двох інших супутників, які мешкали з ним в Ієраполі та були поховані поруч.

Згідно з Євангелієм, апостол Филип походив «з Витсаїди, з міста Андрієвого і Петрового» (Йо. 1, 44). Ісус покликав його невдовзі після Андрія та Петра. У тексті Євангелія Филип постає як той, хто приводить до Христа Натанаїла (Йо. 1, 45), дбає про харчування людей у пустелі перед дивом множення хлібів (Йо. 6, 5), а також завдяки своєму походженню з еллінізованої Витсаїди Галилейської виступає посередником між греками, які прийшли на свято Пасхи до Єрусалиму, та Ісусом (Йо. 12, 21-22).

Під час Тайної Вечері Филип звертається до Христа з проханням: «Покажи нам Отця» (Йо. 14, 8), на що чує відповідь: «Хто мене бачив, той бачив Отця… Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені» (Йо. 14, 9.11). Цю подію відображає і вечірня стихира, якою розпочинаються богослужіння на честь святого: «Поклавши діяння як сходження до істинного споглядання, і споглядання як кінець боголюбивого діяння, ти, блаженний, Христа просив Отчу славу показати тобі невимовну».

У день П’ятидесятниці апостол Филип разом з іншими учнями прийняв благодать Святого Духа для місіонерського служіння народам. В Утрені свята (у 5-й пісні канону) співається: «Увесь вогненатхненним явився через Утішителеве сходження і благодать, Филипе, тих, котрі замерзлими в зимі безбожжя перебували, теплотою віри ти оживотворив». Оскільки Святий Дух зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків (Ді. 2, 3), Филипа називають вогненатхненним проповідником слова Божого.

Восьмий розділ Книги Діянь розповідає про його проповідь у Самарії та хрещення ефіопського вельможі по дорозі до Гази. З огляду на цю місію, 14 листопада лунає святковий тропар: «Прикрашується вселенна, Ефіопія ликує, наче вінцем красується, через тебе просвітившись, світло торжествує пам’ять твою Филипе… Тому сміливо простягається ефіопська рука до Бога; Його моли дарувати нам велику милість».

Згодом місіонерський шлях святого проліг через Малу Азію та Сирію. У місті Ієраполь він завершив своє земне життя заради Христа: за намовою язичницьких жерців і наказом місцевої влади апостола повісили головою вниз, пробивши йому п’яти та пропустивши крізь них шнур.

Більшість історичних джерел, починаючи з ІІІ століття та праць Іполита Римського, одностайно підтверджують мученицьку загибель апостола в Ієраполі.

Літургійне вшанування пам'яті святого Филипа встановили порівняно пізно — у VI столітті. За часів папи Пелагія І його мощі перенесли з Ієраполя до Константинополя, а згодом — до Риму. Згідно з римськими літургійними книгами, 1 березня їх урочисто поклали в базиліці Дванадцяти апостолів поряд із мощами апостола Якова Молодшого (Алфеєвого), тому християни західного обряду вшановують обох святих саме цього дня.

Богослужіння візантійського обряду, присвячені апостолу Филипу, містять глибокі символічні образи, спільні для пам'яті всіх апостолів. Серед них — вогненне слово Христових учнів, яке нищить будь-яку оману, метафора рибалок, що виловлюють людей із глибин марноти до пізнання Творця, та мотив божественного просвітлення, що розганяє темряву невігластва.


Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

← Всі новини