Пошуки поховання видатного українського лідера
Завдяки унікальним антропологічним характеристикам скелета можна буде безпомилково ідентифікувати поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Це питання нещодавно розглянули під час робочої наради, де обговорювався законопроєкт, покликаний гарантувати збереження й особливий правовий статус ансамблю Братського монастиря та архітектурного комплексу Києво-Могилянської академії.
Цю інформацію оприлюднили представники Українського інституту національної пам'яті разом із його очільником Олександром Алфьоровим через соціальну мережу Facebook.
У суботу, 19 вересня, Алфьоров зазначив на своїй сторінці, що першочерговим кроком стануть масштабні археологічні розкопки, спрямовані на віднайдення могили Петра Конашевича-Сагайдачного. За його словами, специфічні антропологічні особливості допоможуть виокремити останки гетьмана поміж багатьох інших.
Методи ідентифікації та історичний контекст
Керівник УІНП підкреслив, що наявний масив історичної та антропологічної інформації значно полегшує завдання. Навіть у разі знахідки людських останків у спільних похованнях, сучасні науки дозволяють з високою точністю встановити, де саме знаходиться прах історичного діяча.
Олександр Алфьоров нагадав, що козацькі формування під проводом Сагайдачного свого часу опікувалися Києво-Могилянською академією. Зокрема, у 1620 році на київському Подолі з'явився дерев'яний Богоявленський храм, збудований на кошти гетьмана, а вже у 1622 році там відбулося його поховання. Пізніше, наприкінці XVII століття, гетьман Іван Мазепа спорудив на цьому ж місці величну кам'яну церкву, не порушуючи при цьому могилу. Проте вже у 1936 році радянський режим остаточно знищив Богоявленський собор.
Доля Богоявленського собору на Подолі
Історія цього сакрального місця розпочалася у 1620 році з будівництва дерев'яної церкви Богоявлення за фінансової підтримки гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Саме тут 1622 року знайшов свій останній спочинок знаменитий очільник козацтва.
Протягом 1690–1693 років на цьому ж майданчику звели новий мурований храм в естетиці українського бароко, до чого долучився Іван Мазепа. Усередині святині зберігалися унікальні реліквії: срібний хрест Сагайдачного, дари Мазепи та чудотворна Братська ікона Богородиці. Підземна крипта собору містила поховання гетьмана.
Згодом, після руйнівної пожежі у другій половині 1810-х років, будівлю відродив відомий зодчий Андрій Меленський. Проте трагічним фіналом для архітектурного ансамблю став 1936 рік, коли радянська влада повністю зруйнувала і собор, і його дзвіницю.