Сумна звістка з Ізраїлю
В Ізраїлі пішла з життя Ярослава Левицька. Вона була останньою представницею Праведників народів світу, які переїхали на постійне проживання до цієї країни.
Про це на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook повідомив Борислав Береза.
Дитинство на тлі Голокосту
Ярослава народилася у християнській родині 1935 року в Золочеві на Львівщині, який на той момент входив до складу Другої Польської Республіки. Золочівські євреї мали тут багатовікову історію, що сягала XVI століття. На початку 1940-х років вони складали більшість мешканців містечка. З приходом нацистів 1 липня 1941 року почалися жорстокі розправи: після грабунків і погромів окупанти вбили 3500 євреїв. Згодом людей почали масово вивозити до трудових таборів, а в серпні та листопаді 1941 року 5200 осіб депортували до табору смерті Белжець.
1 грудня того ж року вцілілих євреїв разом із жителями сусідніх населених пунктів зігнали до гетто, яке остаточно ліквідували 2 квітня 1943 року, розстрілявши всіх його бранців.
Подвиг порятунку
Незважаючи на смертельну небезпеку, родина Ярослави Левицької протягом усього цього часу переховувала, годувала та забезпечувала медикаментами групу з 25 євреїв. Людей ховали у підвалі зруйнованої фабрики, що знаходилася за два кілометри від їхнього помешкання.
Вже у шість років маленька Ярослава допомагала своїй мамі Катаржині та дідусеві рятувати беззахисних людей від нацистів. Вона виконувала роль зв'язкової, передавала доручення, потайки носила їжу та ліки. Зусиллями мами, бабусі та самої Ярослави було врятовано групу з 25 євреїв, а у 1943 році вони прихистили вдома ще двох єврейських хлопців.
Допомога євреям за часів нацистської окупації каралася смертю, проте родина свідомо обирала людяність замість інстинкту самозбереження.
Визнання та пам'ять
Держава Ізраїль удостоїла їх почесного звання Праведників народів світу у 1989 році. У 1995 році Ярослава Левицька емігрувала до Ізраїлю, де отримала громадянство та повну державну підтримку на знак вдячності за свій героїчний вчинок.
Вона прожила 91 рік.