Якщо раніше біколор із синіх і жовтих барв асоціювався переважно з мирним небом та багатими українськими нивами, то тепер, у розпал повномасштабного протистояння, він уособлює для глобальної вільної спільноти мужність, опір, перемогу, самопожертву та незламність.
Про це зазначив Предстоятель ПЦУ у своїй публікації від 23 серпня, присвяченій Дню державного прапора України.
За його словами, українські оборонці носять цей стяг на власних шевронах. Його з трепетом та повагою підписують на згадку для побратимів і передають як реліквію. Жовто-блакитне полотнище з гордістю височіє над населеними пунктами, звільненими від загарбників, та з тугою тріпоче над похованнями полеглих воїнів.
Очільник церкви підкреслив, що Державний Прапор демонструє не лише минуле й прагнення нації, а й її справжню сутність у реальності. Значення стяга визначається не габаритами чи висотою флагштока, а вчинками громадян, які його підіймають і несуть. Адже стяг — це не просто географічна територія чи державна структура, а втілення цінностей, вчинків, історичної пам'яті та відповідальності.
Саме з цієї причини сьогодні український стяг наповнений для нас істинним, глибоким і водночас християнським змістом. Предстоятель закликав шанувати його як святиню свободи, волі й жертовної любові, а також висловив сподівання, що він і надалі символізуватиме добро, згуртованість, хоробрість і незламність духу, об'єднуючи різні покоління українців довкола миру та правди. На завершення він додав слова молитви: "Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!"