Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликає 30 серпня, у Міжнародний день зниклих безвісти, піднести молитви за тих, хто зник унаслідок російської агресії, а також за їхні родини та найближчих людей.
Своє послання Рада Церков спрямовує державі, родинам у гомінкому очікуванні та всій міжнародній спільноті:
«ПАМ'ЯТАТИ, ВІРИТИ Й МОЛИТИСЯ, ДІЯТИ»
У цей Міжнародний день зниклих безвісти представники Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій моляться за зниклих через російську навалу, за їхні родини та звертаються до кожного, від кого залежить доля тих, на кого досі чекають вдома. Важливо нагадати, що на початку 2026 року офіційні дані свідчили про понад 90 тисяч записів у Реєстрі зниклих безвісти, починаючи з 2014 року. Станом на серпень 2026 року, за інформацією МВС, в Україні налічується вже понад 114 тисяч цивільних і військових громадян, чий статус визначається як зниклі безвісти.
Для українського суспільства така молитва сповнена особливого змісту. Війна Росії проти нашого народу триває з 2014 року, і саме тоді народився цей страшний біль зникнення безвісти. Відтоді матері й батьки, дружини й чоловіки, діти, сестри та брати змушені жити на межі між вічною надією та болісною невідомістю. Для одних це очікування триває місяці, для інших — роки, а дехто живе так уже понад десять років.
Незважаючи на різницю в часі пошуків, не існує «старих» чи «новіших» зникнень. Не буває другорядних імен чи менш значущого болю. Життя кожної людини є безцінним, кожна особистість має власне ім'я, а кожна родина заслуговує на те, щоб про неї не забували.
Від самого початку бойових дій у 2014 році українські Церкви та релігійні структури моляться разом зі своїм народом, надають підтримку воїнам, полоненим, тим, хто повернувся з неволі, родинам загиблих та сім'ям, які роками чекають вісточки від рідних.
ЗВЕРНЕННЯ ДО ДЕРЖАВИ
Усвідомлюючи величезний тягар відповідальності, який лежить на Українській державі в умовах війни, ми закликаємо: пошук кожного зниклого громадянина має назавжди залишитися справою державної честі, високої людської гідності та морального обов'язку.
Не можна допустити, щоб час розділив родини на категорії тих, чиї справи вважаються «актуальними», та тих, хто змушений чекати занадто довго. Людина, яка зникла ще у 2014 році, має таке ж право на встановлення її долі, а її сім'я — на вичерпну та професійну відповідь, як і та, чиє зникнення сталося нещодавно.
Ми закликаємо дбайливо ставитися до довіри родин та вести з ними тісний діалог. Довіра є вкрай тендітною річчю. Навіть там, де наразі неможливо пообіцяти швидкий результат, обов'язково слід гарантувати сумлінність пошукових робіт, повагу, чесність і постійну увагу.
Державна міць вимірюється не лише здатністю захистити мільйони громадян. Вона по-справжньому сильна тоді, коли не припиняє пошуків навіть однієї людини — власної доньки чи сина, які зникли безвісти.
ЗВЕРНЕННЯ ДО РОДИН, ЯКІ ЧЕКАЮТЬ
Дорогі мами й тата, дружини й чоловіки, діти, брати та сестри тих, про кого досі немає жодної звістки!
Ми розуміємо, що не існує слів, здатних стерти цю невідомість. Тому сьогодні ми не намагаємося пояснити ваш біль. Наше завдання — засвідчити інше: ви ніколи не повинні залишатися з цим випробуванням наодинці.
Ваше очікування має повне право на надію. Ваша втома заслуговує бути почутою. Ваші запитання мають звучати голосно. А ваша любов до тих, кого ви чекаєте, не потребує жодних виправдань.
Особливі слова підтримки адреסуємо родинам, чиє очікування розпочалося ще у 2014 році. Ми пам'ятаємо про кожного з вас. Час анітрохи не зменшив ваш біль і не послабив обов'язки суспільства перед вами. У спільній молитві релігійних громад та вірян України ваші близькі ніколи не будуть забуті.
Ми не говоримо вам: «припиніть чекати». Ми не радимо «змиритися», допоки немає точної та достовірної інформації. Натомість ми кажемо: нехай Всевишній дарує вам сили витримувати кожен новий день, а людям довкола вистачить мудрості не залишати вас наодинці з цим горем.
Ми молимося зовсім не для того, щоб підмінити цим пошук. Наші молитви лунають для того, щоб пошукові роботи ніколи не зупинялися та приносили результати. Ми молимося не замість людських вчинків, а про те, щоб кожен, від кого залежить розв'יязання питання, мав достатньо мужності, совісті та наполегливості діяти правильно.
ЗВЕРНЕННЯ ДО МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ ТА СВІТОВИХ РЕЛІГІЙНИХ ЛІДЕРІВ
Ми звертаємося до міжнародних інституцій, урядів країн, гуманітарних організацій, Церков, релігійних громад та духовних лідерів усього світу: не дозволяйте тривалому перебігу війни перетворити трагедію зниклих безвісти на звичне явище.
За кожним невідомим місцеперебуванням ховається не просто суха справа, а справжнє людське життя.
Закликаємо задіяти всі наявні гуманітарні, дипломатичні та правові інструменти, щоб з'ясувати долю зниклих, забезпечити захист полонених, обмінюватися достовірними даними, повернути живих людей додому, а тіла загиблих — для проведення гідного поховання.
Особливо закликаємо світових духовних лідерів. Голос віри повинен звучати там, де політична риторика втрачає свою дієвість. Використовуйте свій моральний авторитет, міжнародні платформи та міжрелігійний діалог, аби нагадувати всьому світу: навіть жорстока війна не здатна скасувати закони людяності. Родина має непорушне право знати правду. Полонений заслуговує на гідність. А загиблий має право на власне ім'я, повернення тіла та належне поховання.
Ми просимо глобальну спільноту не втомлюватися від України та від цього болю. Адже для родини, яка чекає, війна анітрохи не стає меншою через те, що решта світу до неї звикла.
ЗВЕРНЕННЯ ДО НАШИХ ГРОМАД
Закликаємо священнослужителів та вірян найрізноманітніших конфесій і релігійних традицій України в цей особливий день бути поруч із родинами постраждалих. Згадаймо в гарячих молитвах тих, чиє місце перебування залишається невідомим. Підтримаймо тих, хто чекає. Знайдімо хвильку для особистої зустрічі, телефонного дзвінка, тепла підтримки та спільної молитви.
Нехай українські храми та релігійні громади завжди залишаються простором, де людині не потрібно ховати свою втому, де надію не нав'язують, а дбайливо зберігають, де пам'ятають кожне ім'я і де ніхто не перетворюється на звичайну цифру у воєнній статистиці.
МОЛИТВА
У цей день ми схиляємо голови перед людським горем, проте ніколи не схилимося перед байдужістю.
Сьогодні та повсякчас ми благаємо Всевишнього про повернення живих; про надійний захист тих, хто перебуває в неволі; про з'ясування долі кожного зниклого; про гідне повернення тіл загиблих; про невичерпну силу для змучених родин; про мудрість для можновладців; про чисту совість для тих, у чиїх руках зосереджена інформація; та про невтомну наполегливість для всіх шукачів.
І закликаємо кожного — пам'ятати про зниклих безвісти й про біль їхніх близьких не лише раз на рік, 30 серпня.
Бути поруч із родинами стільки, скільки триватиме їхнє очікування.
Бо перед лицем Всевишнього Творця не існує поняття «зниклий безвісти».
Кожна людина знана, має власне ім'я та заслуговує на любов, вічну пам'ять і повернення додому.
Київ, 29 серпня 2026 року