З початком Петрова посту настав слушний момент замислитися над такою нині забутою чеснотою, як благоговіння.
Благоговіння являє собою глибоку повагу та шанобливе ставлення до святинь, зокрема й до священного сану. Проте чи часто це можна зустріти в наш час?
Преподобний Никон Оптинський наголошував: «Усе слід робити з благоговінням. Чернецю належить мати і тихий голос, і скромну ходу. Не лише вчинками, а й кожним сказаним словом слід дорожити зі страхом Божим, ретельно зважуючи його перед промовою».
Погодьтеся, подібний внутрішній стан сьогодні зустрічається вкрай рідко, навіть у середовищі окремих священнослужителів.
Про яку «тиху ходу» чи «спокійний голос» може йтися? Багатьох нині охопила пристрасть до мітингів. Натомість у тренді перебувають гучні заклики, розмашисті кроки та постійна участь у різноманітних протистояннях. Що характерно, дехто вважає за обов'язкове критикувати архієреїв та власних побратимів-священників за те, що вони нібито недостатньо завзято «б'ються за істину», на думку таких критиканів.
Щоб збагнути духовний рівень того чи іншого проповідника, немає потреби вдаватися до складних богословських викладок. Достатньо лише звернути увагу на його лексику. Адже необов'язково мати докторський ступінь із богослов'я, аби усвідомити: лайка, гнівні різкі висловлювання та вуличний сленг ніколи не були ознаками духовності. Навпаки, це свідчить про повну відсутність благоговіння.
Звісно, церковна історія знає пророків та юродивих заради Христа, які завдяки своїй духовній сміливості вміли пропалювати закостенілі серця людей, поглинених життєвою суєтою. Але подібна дерзновенність вимагає внутрішнього безстрашності, фактично стану святості. Хіба ми спостерігаємо це в нинішніх борців? На жаль, ні.
Водночас звичайним православним вірянам намагаються нав'язати думку, ніби бути духовною людиною, проявляти благоговіння та слухняність священству — це соромно, а на перший план нібито вийшли суто мирські пріоритети. Проте преподобний Єфрем Сирін застерігає: «Не соромся зберігати благоговіння у своєму смиренному серці, адже ті, хто тебе розбещує, не допоможуть тобі у скрутний день». Ці слова великого подвижника звернені до кожного з нас, оскільки «день скрути» вже настав. Церква зазнає гонінь, і жодні гучні заяви, «правильні» промови чи тим паче нападки на єпископат і духовенство аж ніяк Їй не допомагають. Навпаки, вони є складовою кампанії зі знищення Церкви.
Той же преподобний Єфрем зазначає: «Благоговіння породжує мир у душі, а мирний стан веде до безстрасності». Саме цього сьогодні найбільше бракує людям: благоговіння, внутрішнього миру та безстрасності. Варто зазначити, що безстрасність не має нічого спільного з байдужістю. Це піднесений стан розуму і душі, коли емоції втрачають контроль над людиною, а очищені від пристрастей серце і розум здатні чути тихий голос Божий та йти за ним.
Саме це, а зовсім не революційні перевороти чи поступки світському світу, є життєво необхідним для нас сьогодні. Інший чернечий наставник, ближчий до нас за часом, святитель Ігнатій (Брянчанинов) висловлював цю думку так: «У храмі Божому необхідно дотримуватися найсуворішого благоговіння та порядку як на славу Божу, так і для власної душевної користі».
Отже, перебуваймо ж у благоговінні, відкиньмо хоча б на час посту усю мирську метушню і спрямуємо наші помыслы до єдиного по-справжньому важливого — до спасіння власних душ.
Записала Наталія Горошкова