31 серпня, у день вшанування пам'яті святих мучеників Флора і Лавра, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію у Вознесенському Флорівському жіночому монастирі міста Києва.
Під час богослужіння відбулася урочиста подія — чин прославлення у лику святих блаженної Ольги Києво-Флорівської (Кочановської), яка була юродивою Христа заради.
Предстоятелю Української Православної Церкви співслужили митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, керівник Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Васильківський Іоасаф, архієпископ Добропільський Спиридон, архієпископ Бородянський Марк, а також місцеве духовенство та запрошені священнослужителі. Разом із сестринством обителі молилася і настоятелька ігуменя Євлампія (Єлісейкіна).
Згідно з церковною традицією, безпосередньо перед самим чином прославлення було звершено завершальну заупокійну літію за новопрославленою блаженною Ольгою.
Після цього митрополит Климент оголосив резолюцію Священного Синоду, що стосується місцевого прославлення святої. Синод УПЦ офіційно постановив встановити молитовне шанування блаженної Ольги, затвердив її іконописне зображення, а також тексти спеціальної служби та акафіста. Пам'ять святої визначено святкувати щороку 16 / 29 жовтня, у день її упокоєння.
Далі митрополит Павел ознаτήв присутніх із життєписом блаженної Ольги, після чого віряни спільно виконали тропар, кондак і величання нової святої, а також благоговійно вклонилися її іконі.
Блаженна Ольга Києво-Флорівська (у миру Кочановська, 1887–1971 рр.) увійшла в історію як визначна подвижниця двадцятого століття. Походячи з шляхетного дворянського роду та здобувши ґрунтовну освіту, вона докорінно змінила своє буття після дивовижного видіння Пресвятої Богородиці. У 18-річному віці, у 1905 році, маючи благословення Глинських старців, вона прийшла до київського Флорівського монастиря, де присвятила понад 60 років невтомній молитві, глибокому смиренню та чернечому подвигу.
Хоча зовні вона носила маску юродства та дивакуватості, під цим покровом стариця приховувала великі дари від Святого Духа — прозорливість, здатність зцілювати та творити чудеса. У тяжкі часи радянського атеїстичного тиску та масового закриття храмів інокиня Ольга слугувала справжнім духовним осередком; до неї йшли за розрадою, порадою та заступництвом у молитві.
Блаженна задовго до кончини передбачила час своєї смерті і мирно відійшла до Господа 29 жовтня 1971 року, знайшовши спокій на Звіринецькому кладовищі столиці. Перед смертю вона залишила заповіт навідуватися на її могилу, пообіцявши підносити молитви за кожного, хто зберігатиме пам'ять про неї.
Прочитавши святе Євангеліє, Блаженніший владика звернувся до пастви зі словом натхненної проповіді.
Під час літургії лунали особливі молитви про настання миру на українській землі, про захист від ворогів, про те, щоб Всевишній зглянувся на страждаючий народ, підтримав зневірених та дав притулок тим, хто втратив домівки. Предстоятель молився про милосердя до України, закликаючи Бога умудрити представників влади, дати відвагу воїнам, визволити полонених, дарувати зцілення хворим та прихисток бездомним.